Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
- Автор: Иойриш Наум Петрович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути». Краткое содержание книги:
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Щоб простежити, як просувається мед по шлунково-кишковому тракту і як він впливає на ритмічні рухи останнього у здорових і хворих людей, ми провели рентгенологічні дослідження у ряду людей.
При першому дослідженні вони діставали барієву кашу (білий порошок сірчанокислого барію, який збовтується у воді), при другому (через дві доби) барієва каша була старанно змішана з 100 г липового меду, при третьому (через кілька днів) барієва каша змішувалася з 100 г молочного меду №60 і, нарешті, при четвертому барієва каша змішувалася з 75 г цукру, відповідно до процентного вмісту цукру в меду.
У дослідженнях встановлено, що барієва каша в поєднанні з медом затримується в шлунку на 1—2 години довше, ніж у чистому вигляді. Просування барієвої каші з медом по тонких і товстих кишках нічим не відрізнялося від просування самої барієвої каші або барієвої каші з цукром.
Додавання ж бджолиного меду до барію ліквідує неприємний смак останнього. Застосування барію з медом може, таким чином, використовуватися в деяких випадках при рентгенологічних дослідженнях шлунково-кишкового тракту.
Застосування меду при хворобах печінки
Застосування меду при захворюваннях печінки користується великою популярністю в народній медицині. Діяння меду при захворюваннях печінки пояснюється його хіміко-біологічним складом. Встановлено, що глюкоза є не тільки поживним матеріалом для клітин тканин, але й підвищує вона запаси глікогену в печінці і поліпшує процеси тканинного обміну.
Печінка є фільтром для знешкоджування бактеріальних отрут. Глікоген же посилює цю функцію печінки, чим сприяє підвищенню опірності організму до інфекцій. У зв'язку з викладеним у клініці широко застосовується внутрішньовенне введення глюкози (основного компоненту меду).Нижче наведено кілька прикладів високого лікувального діяння меду при хворобах печінки.
Хворий С-в у 1922 р. захворів на гепатит (запальне захворювання печінки). Зважаючи на різку слабість, часте блювання і болі в ділянці печінки, йому був запропонований постільний режим, сувора дієта і прописане медикаментозне лікування. Проте все це не мало лікувального ефекту. С-в вирішив лікуватися засобом народної медицини — медом. Незабаром у нього зникла жовтяниця, припинилися болі, до цього часу він почуває себе здоровим.
Хворий Л-в довго хворів на холелітіазис (жовчнокам'яна хвороба) і холецистит (запалення жовчних шляхів). Нестерпних болів він позбувся завдяки систематичному вживанню всередину меду. Хвора A-а страждала на гепатит і вилікувалася від цього захворювання тільки бджолиним медом.
Останній час при захворюванням печінки і жовчних шляхів мед для лікування почали застосовувати також і в клініці.
Застосування меду при захворюваннях нервової системи
У стародавній Греції і Римі «мед вважали заспокоюючим і снотворним засобом».
Авіценна рекомендував уживати невеликі кількості меду при безсонні; великі ж дози меду можуть, на його думку, призвести до надмірного збудження нервової системи.
У старовинних російських рукописних лікарських порадниках зазначалося: «Семя горчичное, да перетрум, да инбирю, всех тех по равну, мелко толчено і смешано є медом пресным с вороборинным и тем рот полощем, или долго во рте держано, вычистит мозг главной от вредительныя мокрости, от которыя мокрости глава больна бывает». В народній медицині і в наші дні широко застосовується бджолиний мед при ряді нервових захворювань. В останній час клінічні спостереження також підтверджують високі лікувальні властивості меду при цих захворюваннях.
Ряд авторів (Ад. Ертель, Ед. Бауер, К. Апініс та ін.) відзначає, що бджолиний мед є добрим засобом для лікування захворювань нервової системи; склянка води з медом, випита хворим увечері, забезпечує йому спокійний сон.
Лауреат Сталінської премії проф. М. К. Боголєпов і В. І. Кисельова успішно лікували медом двох хворих на хорею і протягом тритижневого строку (на цей час лікування будь-якими медикаментами було виключене) дістали добрі результати: у хворих відновився сон, зникли головні болі, зменшилися слабість і подразливість, з'явилася бадьорість.
Клінічні спостереження показали, що застосування гіпертонічних (40%) розчинів глюкози при нервових захворюваннях дає швидкий ефект. Звичайно вже після перших трьох вливань глюкози відмічається суб'єктивне поліпшення, зменшуються головні болі, поліпшується зір тощо. Поряд з цим відмічається також і об'єктивне поліпшення загального стану хворого. Таким чином, застосування меду при деяких захворюваннях нервової системи дає добрий результат.
Лікарі, які застосовували бджолиний мед при захворюваннях нервової системи, відзначають його високі лікувальні властивості. Це стає зрозумілим, якщо врахувати, що основна складова частина меду припадає на глюкозу.
Застосування меду при шкірних захворюваннях
У народній медицині протягом віків успішно застосовуються медова мазь і медові коржі при захворюваннях шкіри.
У літературі (проф. К. Ф. Висоцький, М. Н. Дітріх та ін.) не раз зазначається, що ще в XII столітті жителька села Ласкова Февронія — дочка бортника (пасічника), що мала дар «исцелять недуги разные» і насамперед шкірні, широко застосовувала мед.
В стародавніх рукописних лікарських порадниках дається багато порад, як лікувати шкірні захворювання медом.
Доктор медицини А. Чаруковський у книзі «Народная медицина, примененная к русскому быту и разноклиматности России», виданій понад 100 років тому, писав, що для «лікування наривів — товстошкірних (на підошвах, долонях) слід уживати мед з мукою у вигляді медового коржа».
А. Я. Віолін у своїй праці «Медицина Китаю» відносно застосування меду при шкірних захворюваннях писав, що проти карбункула і дуже болючих наривів служать припарки з листя полину та головок часнику, стовчених з кількома зернинами солі, маленької квасолі з оцтом і медом.
У 1945 р. науковими працівниками дерматологічної клініки II Московського медичного інституту імені Й. В. Сталіна була опублікована праця про успішне лікування медом 27 хворих, які страждали в основному фурункулами та карбункулами.
Значний інтерес становить повідомлення цих авторів про вилікування медом однієї хворої з туберкульозом шкіри. «В одному випадку туберкульозу шкіри лиця з значною кількістю великих горбиків на верхніх і нижніх кінцівках ми дістали від комбінованого застосування меду блискучий ефект... Під впливом медових пов'язок горбики швидко звільнялися від некротичних стрижнів і енергійно рубцювалися; одночасно хвора протягом 12 днів діставала всередину щодня по 60 г меду». Повідомлення про лікування шкірного туберкульозу медом зустрічаються і в старих лікарських порадниках народної медицини.
Застосування меду в лікувальній косметиці
Лікувальна косметика (що означає «майстерність прикрашувати») ставить за мету зберегти здоровою і зробити красивою шкіру, яка захищає організм від шкідливих впливів зовнішнього середовища. Винятково важливу роль у лікувальній косметиці відіграє бджолиний мед, на особливі властивості якого зберігати «хороший колір лиця» вказував великий лікар стародавності Гіппократ. Проф. М. М. Бременер, проф. Д. І. Ласе і лікар М. Г. Полікарпова та інші автори зазначають, що для зміцнення і пом'якшення шкіри рекомендуються так звані медоносні маски, що складаються з чистого меду або суміші його в рівних частинах з яєчним жовтком і сметаною.
Найбільш поширений рецепт медової маски: 100 г бджолиного меду (якщо мед закристалізувався, то його треба трохи підігріти) зміщують з 25 г спирту і 25 г води до одержання однорідної маси. Медову маску наносять ватним тампоном і накладають тонким шаром на очищену маслом шкіру на 10—15 хвилин, а потім змивають теплою водою і суху шкіру трохи припудрюють. Широко застосовуються також жовтково-толоконно-медова, жовтково-медова, білково-медова та інші маски, до складу яких входить мед.