Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
- Автор: Иойриш Наум Петрович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути». Краткое содержание книги:
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Деякі автори вважають, що вживання меду особливо добре допомагає при запорах.
Відомо, що прийнята людиною їжа затримується в шлунку 2—3 години і більше, де на неї діє шлунковий сік.
Нас цікавив вплив меду на виділення шлункового соку. Для цього ми спостерігали групу зовсім здорових людей, групуй хворих, які страждають гастритом з підвищеною кислотністю, і групу хворих із зниженою кислотністю.
Після вивчення секреторної (видільної) діяльності шлунка натщесерце без усякого подразнення спостережуваним через кілька днів відпочинку при тих же умовах як подразник давали водний розчин спирту, розчин липового та молочного меду № 60.
Спостереження показали, що липовий і молочний мед (№ 60) знижують виділення шлункового соку і кислотність. Проте слід відзначити, що при ахілії (відсутності в шлунковому соку соляної кислоти) розчини меду № 60 викликають навіть незначне підвищення загальної шлункової кислотності.
Ряд авторів на підставі клінічних спостережень приходить до висновку, що годування самим тільки бджолиним медом або медом у поєднанні з основними харчовими речовинами в людей з високою шлунковою кислотністю викликає її зниження. Таким чином, бджолиний мед може бути використаний як лікарський засіб при ряді шлунково-кишкових захворювань, які супроводяться підвищеною кислотністю.
В. П. Григор'єв спостерігав у клініці хворого, який страждав гастритом з підвищеною кислотністю і приступами болів, що супроводилися іноді непритомністю. Виявилося, що єдиним ефективним лікувальним засобом для цього хворого був бджолиний мед.
Клінічні спостереження, проведені рядом вчених (проф. Н. К. Мюллер і 3. А. Архипова, проф. Ф. К. Меншиков і С. І. Фельдман та ін.), показують, що мед є цінним дієтичним засобом при виразковій хворобі: при лікуванні ним зникають болі, печія, нудота, підвищується вміст гемоглобіну в крові.
Спостереження показують, що при лікуванні виразкової хвороби треба приймати мед за 11/2—2 години до приймання їжі, або через 3 години після їди. Найкраще приймати мед за 11/2—2 години до сніданку і обіду і через З години після вечері. Добрий ефект буває при прийманні меду у вигляді розчину (розчинити порцію меду в склянці теплої перевареної води).
Бджолиний мед, залежно від часу приймання його, може бути успішно використаний також для лікування хворих з низькою кислотністю. Якщо приймати мед за 11/2—2 години до їди, то він пригнічує виділення шлункового соку, — навпаки, при прийманні його безпосередньо перед їдою, мед стимулює виділення шлункового соку.
Вживання водного розчину меду в теплому вигляді сприяє розрідженню слизу в шлунку і найвищому всисанню, не подразнюючи кишечника і знижуючи кислотність. Навпаки, медовий водний розчин у холодному вигляді підвищує кислотність, затримує вміст шлунка і подразнює кишечник.
Акад. К. М. Биков у ході дослідів по вивченню різних подразників, що діють на шлункову секрецію, установив, що давання піддослідним тваринам меду викликало виділення з шлуночків рідини з лужною або слабокислою реакцією. Це явище було настільки демонстративним, що автор схильний був шукати причину його в будь-яких порушеннях з пошкодженням слизової оболонки шлуночків, але нічого не виявив. Після припинення давання меду через кілька днів у собак знову відновлювалася нормальна шлункова секреція. К. М. Биков приходить до висновку: «Ніякого сумніву у нас не лишалося, що неадекватний (невідповідний. — Н. І.) подразник для тварин, але, звичайно, абсолютно нешкідливий за звичайними поняттями став джерелом дуже глибокого функціонального порушення секреторного процесу».
Діяння бджолиного меду при виразковій хворобі у 1944 р. було перевірене в дієтичному відділенні Московської лікарні імені О. О. Остроумова проф. Н. К. Мюллером і 3. А. Архиповою. Лікування бджолиним медом було проведене у 155 хворих виразковою хворобою. Ці дослідження показали, що мед нормалізує кислотність і виділення шлункового соку та сприятливо впливає на явища суб'єктивного характеру: печія і відригування після лікування зникли у 111 хворих із 113; болі припинилися у 101 хворого з 111, зменшилися у 8 і лишилися у 2 хворих. До лікування медом нормальне випорожнення було у 68 хворих, запори — у 47; після лікування нормальне випорожнення було у 107 хворих, запори лишилися у 8 хворих.
Завдяки зазначеному лікуванню 11 хворих мали приріст ваги 1 кг, 32 хворих — 1—2 кг, 31 хворий — 2—3 кг, 22 хворих — 3—4 кг, 9 хворих — 4 кг і більше, у 2 хворих вага не змінилася.
У терапевтичній клініці Курського медичного інституту (проф. Ф. К. Меншиков і С. І. Фельдман) протягом З років застосовували бджолиний мед при лікуванні хворих з виразковою хворобою. Із 46 хворих 18 лікувалися стаціонарно і 28 амбулаторно. Лікування медом дало демонстративний позитивний ефект: досить швидко зникали болі, нормалізувалося випорожнення, поліпшувався апетит, знижувалася секреція і кислотність шлунка, зростала вага; вміст гемоглобіну збільшувався на 6—15 ділень (в середньому на 12 ділень), число еритроцитів — в середньому на 600 000, помітно, збільшилося число лейкоцитів; хворі, що перебували в стаціонарі, мали приріст ваги в середньому 2,8 кг, а ті, що лікувалися амбулаторно, — в середньому 2, 2 кг за місяць. В результаті лікування медом у 28 хворих загальна кислотність знизилася на 10—22, а вміст вільної соляної кислоти — на 10—16. При рентгеноскопії у 14 хворих, що лікувалися в стаціонарі, була виявлена ніша (Заглиблення в стінці шлунка); через 4 тижні лікування у 10 хворих вона зникла. З 14 хворих, що лікувалися амбулаторно, через 4—6 тижнів лікування ніша зникла у 10 хворих.
В Басмалній лікарні Москви (лікар В. І. Семенова під керівництвом проф. І. А. Левінсона) лікувалося медом 57 хворих на виразкову хворобу. При цьому 29 із них діставали тільки мед, а 28 хворих — мед у комплексі з іншими ліками. Завдяки проведеному лікуванню у всіх хворих зникли болі, знизилася кислотність шлункового соку, припинилися шлункові кровотечі, нормалізувалося випорожнення, зникла ніша і т. д.
Аналогічні результати при лікуванні 11 хворих виразковою хворобою медом у комплексі з іншими ліками були одержані в Московському гарнізонному госпіталі (майор медичної служби Д. А. Гросман). У хворих припинилися відригування, блювання, нудота, шлункові кровотечі, нормалізувалася кислотність шлункового соку.
Позитивні результати лікування медом 11 хворих на виразкову хворобу були відмічені також у 2-й Московській міській лікарні.
Велику наукову цінність становлять спостереження, проведені в терапевтичній клініці Іркутського медичного інституту. З 1944 по 1949 р. там лікувалося бджолиним медом 600 хворих на виразкову хворобу.
У дисертації М. Л. Ходкіна описує 302 хворих, у яких був найбільш типовий перебіг хвороби.
Серед хворих з виразковою хворобою було 253 (85,4%) чоловіки і 49 (14,6%) жінок. Підвищена кислотність була в 76 (34,3%) хворих, нормальна — в 67 (30,2%), знижена — в 54 (24,7%), ахлоргідрія (відсутність кислотності) — у 24 (10,8%).
Спостереження показали, що коли при звичайних дієто-медикаментозних методах лікування клінічне видужання спостерігалося в 61% хворих і болі не припинилися у 18% хворих, то при лікуванні медом видужання наставало в 79,7—84,2%, а болі лишалися на кінець лікування тільки в 5,9%. Рентгеноскопічно встановлено, що ніша зникла (виразка зарубцювалася) при звичайному лікуванні в 29% хворих, а при лікуванні медом — у 59,2% хворих. При лікуванні медом скорочувався час середнього перебування хворого в лікарні.
Було відмічене загальнозміцнююче діяння меду на організм хворого: наростала вага тіла, поліпшувався склад червоної крові, нормалізувалася кислотність шлункового соку, знижувалася збудливість нервової системи. Хворі ставали спокійними, бадьорими, життєрадісними.
Таким чином, спостереження не тільки народної медицини, а й сучасної клініки показують, що бджолиний мед є чудовим засобом при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.