Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
- Автор: Иойриш Наум Петрович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути». Краткое содержание книги:
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Застосування меду при захворюваннях верхніх дихальних шляхів
Застосування меду для лікування у вигляді інгаляцій має початок у глибокій давнині. Особливо добрі терапевтичні результати відмічені при лікуванні цим методом захворювань верхніх дихальних шляхів. У зв'язку з цим значний інтерес становлять спостереження, проведені лікарем Я. А. Кізельштейном, при лікуванні 20 хворих атрофічними процесами верхніх дихальних шляхів.
Автор користувався звичайним інгаляційним апаратом, пристосованим для розпилення водних розчинів; як розпилювач застосовувався 10% розчин бджолиного меду. Кожний сеанс лікування тривав 5 хвилин.
Для ілюстрації ефективності методу наведемо кілька прикладів з праці Я. А. Кізельштейна.
Хвора С., 30 років, протягом 3 років відмічає сухість у глотці і постійне бажання відхаркуватися. Об'єктивно: слизова задньої стінки глотки суха, вкрита гнійним виділенням; те саме відмічається і в носоглотці. Після 10 сеансів інгаляції відчування сухості в глотці зникло, слизова оболонка волога, гнійних накладень немає.
Хвора Л., 35 років, давно хворіє на різко вираженний атрофічний катар верхніх дихальних шляхів з значною кількістю гнійних кірок на слизовій носа, задній стінці глотки і на справжніх голосових зв'язках. Після 15 сеансів медових інгаляцій хвора відчула значне поліпшення, яке об'єктивно виявилося в повному зникненні гнійних кірок у носі, глотці і на голосових зв'язках.
Хвора Д., 50 років, хворіє на озену (смердючий нежить) з типовою об'єктивною картиною. Після 19 сеансів медових інгаляцій смердючість стала ледве відчутною, кірки зникли, слизова носа нормально гіперемійована, волога.
Хвора С., 32 років, протягом кількох років відмічає сухість у глотці і періодичну втрату голосу, слизова носа і задньої стінки глотки без особливих змін, слизова гортані і верхніх відділів трахей вкрита гнійними кірочками. Зроблено 7 інгаляцій, після чого почуває себе значно краще. Гнійні кірки зникли, голос чистий.
З 20 хворих, лікованих інгаляціями меду, тільки в двох не настало поліпшення. Слід відзначити, що всі ці хворі до лікування їх медовими інгаляціями протягом тривалого строку перебували під наглядом лікаря Я. А. Кізельштейна і користувалися звичайним консервативним лікуванням, яке не дало їм помітного поліпшення.
Застосування меду при простудних захворюваннях
Відомості про застосування меду для лікування при простудних захворюваннях мають коріння в глибокій давнині. Нам відомо багато сімей, які купують мед тільки для цього, бо він користується заслуженою популярністю чудових домашніх ліків при простудних захворюваннях. Проте мед заслужив славу універсального протипростудного засобу не тільки в чистому вигляді, а й у поєднанні з іншими продуктами харчування і ліками. Одні автори (К. Апініс, С. Кнейп та ін.) при простудних захворюваннях рекомендують приймати мед з теплим молоком, другі (Г. Гертвіг, А. Мартене та ін.) дістали добрий і швидкий терапевтичний ефект у зв'язку з застосуванням меду з соком лимона (сік 1/2 — 1 лимона на 100 г меду), треті (Ад. Артель, Ед. Бауер та ін.) рекомендують мед у теплому буркуновому чаї (на чашку буркунового чаю одну столову ложку меду), четверті (Д. Швікуле та ін.) вважають добрим засобом сироп із соку хріну і меду (у співвідношенні 1:1).
Слід пам'ятати, що при прийманні меду як ліків при простудних захворюваннях треба 2—3 дні дотримуватися постільного чи кімнатного режиму, бо в цих випадках мед викликає сильні випоти.
Застосування меду при захворюванні легень
Застосування бджолиного меду при захворюваннях легень було відоме з давніх давен. Про це писав ще Гіппократ, вважаючи, що «медовий напій... виводить харкотиння і заспокоює кашель».
Про застосування бджолиного меду при захворюваннях легень було відомо медицині Стародавньої Індії. Так, у книзі індусів «Аюр-веда» («Книга життя») зазначається, що мед з молоком є найкращим засобом проти виснаження організму і туберкульозу легень.
Авіценна писав, що суміш меду з пелюстками троянди добре допомагає при початкових стадіях туберкульозу. Він вважав найбільш ефективним застосування цієї суміші ранком, до 12-ої години дня.
У старовинних рукописних лікарських порадниках наводяться численні рецепти, до складу яких входить мед. Ці ліки рекомендують при легеневих захворюваннях.
У народній медицині вже протягом кількох сотень років при туберкульозі легень застосовується мед з МОЛОКОМ або мед с внутрішнім жиром тварин. Відомо, що майже 100 років тому хворі при легеневих кровотечах приймали мед як у чистому вигляді, так і в суміші з соком сирої моркви або ріпи.
С. П. Зелінський у своїй книзі «Материалы по народной медицине у армян некоторых местностей Закавказья» ще в кінці минулого століття писав, що в народній медицині цих міст рекомендується при сухотах давати хворому мед.
Незважаючи на наявність у нашому розпорядженні численних прикладів, які свідчать про те, що бджолиний мед є чудовим засобом при туберкульозі легень, ми не схильні приписувати йому специфічних властивостей при цьому захворюванні. Проте можна твердити, що мед діє загальнозміцнююче і тим самим сприяє боротьбі організму з туберкульозною інфекцією.
Доказом цього є проведені нами в клініці, керованій заслуженим діячем науки Ф. А. Удінцевим, спостереження над групою хворих на туберкульоз легень, яким давали 100—150 г меду на день. В результаті цього у хворих було відмічене поліпшення самопочуття, приріст ваги, зменшення кашлю, збільшення гемоглобіну, сповільнення реакції осідання еритроцитів.
Застосування меду при захворюваннях серця
При різних захворюваннях серця бджолиний мед застосовувався вже здавна.
Авіценна вважав, що мед є чудовим засобом при захворюваннях серця, і широко рекомендував хворим щодня приймати помірну кількість меду і солодкого гранату.
У народній медицині мед широко Використовується при лікуванні слабості серцевого м'яза, грудної жаби, тошо.
М'яз серця безперервно працює і для компенсації витрачання енергії потребує глюкози. Це було доведене ще в 1901 г, на Міжнародному конгресі фізіологів, де демонструвалося ізольоване серце теплокровної тварини. Завдяки додаванню до фізіологічного розчину невеликої кількості глюкози (0,1%), ізольоване серце продовжувало працювати протягом 4 днів.
Через те що основною складовою частиною меду є глюкоза, зрозумілим є сприятливе діяння його на м'яз серця.
За повідомленнями ряду авторів (проф. М. Б. Голомб, Ад. Рафф. та ін.), тривале (1—2 місяці) вживання меду всередину по 50—140 г (в середньому 70 г) за добу у хворих з тяжкими серцевими захворюваннями призводить до поліпшення загального стану, до нормалізації складу крові, підвищення процента гемоглобіну, а також серцево-судинного тонусу.
У харчовий режим деяких хворих при різних захворюваннях, які супроводяться явищами недостатності серцево-судинної системи, вводили мед, застосування якого створювало найкращі умови для живлення серцевого м'яза.
Таким чином, при захворюваннях серця рекомендується включати бджолиний мед у щоденний раціон як дієтичну поживну речовину.
Застосування меду при захворюванні шлунково-кишкового тракту
Народна мудрість говорить: Мед — кращий друг шлунка.
Є літературні вказівки, згідно з якими вживання меду добре впливає на процес травлення в кишечнику. Пояснюється це тим, що марганець і залізо, які містяться в меду, прискорюють процес травлення, поліпшуючи таким чином засвоєння організмом їжі.