Там, де поховано Адель...
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Там, де поховано Адель...». Краткое содержание книги:
Соломія Павличко
Адель стенула плечима. Їй справді зараз було все одно, хто, де і для чого вкрав кейс, повний доларів. Сахно кахикнув.
— Щось неясно, братило?
— Навіщо скло було вибивати?
— Ключі від входу і від кабінета на одному ланцюжку. Якщо вільно двоє дверей відчинити, відразу підозра виникне. А так заплутаємо слідок. Ще щось цікавить?
— Де ти такий взявся?
— У капусті піонери знайшли. Все?
— Що робимо далі?
Сахно сам здивувався, наскільки діловитим вийшло запитання.
— А це ми зараз у «покійниці» запитаємо. Вирок готовий, Аделько, чи як?
Сахно спіймав себе на думці, що ніколи не називав дружину так, як цей самовпевнений придурок. Придурок? Дуже добре, злися на нього, Сахно, злися, тоді ти зможеш пустити в хід свою таємну зброю, вони ж не знають, як проситься до діла викрадений пістолет…
— Я не знаю… — Адель намагалася якось зібрати думки докупи і висловитися більш-менш чітко. — Думала — розірву і по вітру розвію, сили на це були… Тепер нічого не хочу… Тільки б не бачити його пику. Ніколи більше…
— Так не вийде, сонечко, — Віктор діловито потер руки. — Хочеш помилувати його — запросто. Але програма-мінімум залишається, хіба ні?
— Роби, що хочеш, — Адель махнула рукою і вийшла нарешті зі світла фар.
— Значить, так, дядьку, — Віктор закурив. — Завтра ти забереш заяву з міліції. Мовляв, жінка повернулася. Покажеш їм жінку. Вона заявить, що справді пішла з дому — до людини, без якої жити не може. А з тобою розлучиться. Машину свою ти продаси, процесом займешся сам, Адель поживе в мене. Далі, — Віктор явно захопився. — Через кілька тижнів після розлучення зробимо так, що я куплю твою хатинку. Грошей, зрозуміло, ти ніяких не дістанеш. Поки що все, далі ми ще не придумали.
— І я житиму під мостом Патона?
— Мене це не обходить. Ще одне: Марина написала заяву, що ти хотів убити свою дружину. Все, про що тобі тут говорилося, вона описала. Якщо будеш виступати — заява знайде адресата. Ти теж можеш щось подібне намазюкати…
Сахно зігнув руку у брутальному жесті.
— Ага, щось подібне я й чекав. Марининої писанини досить. Якщо будеш слухняним хлопчиком — пожалію тебе і десь дашок над головою знайду…
Лють готова була вихлюпнутися через край. Сахно вже не слухав нахабу, той явно насолоджувався владою і втратив обережність, бо не бачив потреби у подальшому контролі над ситуацією. Тому Сахно порахував подумки до двадцяти, дозволивши йому ще трошки поплескати язиком, а потім вихопив пістолета.
Картинно, по-кіношному це зробити не вдалося. Ствол заплутався в одязі, і збоку це все виглядало досить комічно. Саме тому Віктор не встиг відреагувати миттєво, адже він отримував гроші від шефа ще й за охорону, а кому попало за це не платять, і Віктор теж добре знав своє діло. Він просто не чекав від отого лантуха такого вибрику. Тому коли прогримів перший постріл, куля дряпнула його за плече. Стрілець з Сахна був нікудишній, але з такої відстані влучить навіть мавпа, не обов’язково цілитися. Постріл і вереск Аделі привели Віктора до тями, і наступна куля пролетіла мимо — він збив жінку з ніг, сам навалився згори. Зброї при собі в нього зараз не було, він картав себе, що недооцінив клієнта і лишив ствола в бардачку машини. Краєм ока він помітив, що Сахно, виставивши вперед руку з пістолетом, наближається до них, і вже після третього, теж хибного, пострілу остаточно оговтався. Подолати відстань одним рвучким стрибком професіоналові було неважко. Четвертий постріл гримнув у темінь неба: від удару по ногах Сахно втратив рівновагу і як стій гепнувся на спину, боляче забившись. Міцний удар по правиці змусив його заскавчати від болю і розтиснути руку. Ногою Віктор відштовхнув зброю подалі, а потім Сахно отримав такий удар у скроню, що у голові запаморочилося, перед очима замигтіли зірочки, потім — грузька темрява…
Свідомість повернулася швидко. Тепер Сахно лежав на животі, в спину впиратися міцні коліна супротивника, правицю сильно викручено назад.
— Слухай сюди, козел, — почув він над головою. — На цій іграшці — твої гидотні пальці. Якщо вона десь у когось ще пальне, знайти стрільця ментам буде досить легко, особливо якщо їм добрі люди допоможуть. Шкода, морду тобі набити не можна, ти нам цілий потрібен. Але якщо вже взявся стріляти — так лупи без промаху, а то самого грохнуть. І робитимеш даті так, як скажуть. Усе ясно? — він різко смикнув Сахна за волосся, потім тицьнув його писком у вогку землю, знову підняв за чуприну. — Я кого питаю, ти, падло?