Піти й не повернутися

— «Ах, он ви про що!» — каже він і підводиться. Починає ходити по хаті, а я непомітно пильно так стежу за ним. Мовчимо обидва. Потім він спиняється, недобре зиркає на мене й каже: «Мені здавалося колись, що ви розумний чоловік». — «Можливо, був розумний». — «Тоді не ставте нерозумних запитань».

Сказав, наче відрізав, і замовк. І, розумієш, мені стало трохи ніяково. Відчув, що, мабуть, дав маху, сплів дурницю. Справді, хіба можна було сумніватися в ньому! Знаючи, як він тут жив і ким був раніше, як можна було подумати, що він за три місяці переродився. І, знаєш, я відчув без слів, без запевнення й клятви, що він наш — чесна, хороша людина.

Але ж ця школа! І з дозволу німецьких властей… «Якщо ви маєте на увазі моє теперішнє вчителювання, то відкиньте свої сумніви. Поганому я не вчу. А школа потрібна. Не будемо навчати ми — будуть одурманювати вони. А я не для того два роки олюднював цих дітей, щоб вони тепер знелюдніли. Я за них ще позмагаюся. Наскільки вистачить сил, звісно».

Так він говорить, шкандибаючи по хаті, й не дивиться на мене. А я сиджу, гріюся і думаю: а що, коли він і справді має рацію? Адже німці теж не дрімають, свою отруту в мільйонах листівок і газет сіють по містах і селах, сам бачив, читав дещо. Так складно пишуть, так заманливо брешуть. І навіть партію свою як назвали: націонал-соціалістська робітнича партія. І начебто ця партія бореться за інтереси німецької нації проти капіталістів, плутократів, євреїв та більшовицьких комісарів. А молодь є молодь. Вона, брате, як малеча на дифтерію, може заразитися різними незрозумілими штучками. Літні люди, ті вже розуміють подібні хитрощі, різного надивилися в житті. А молодші «Тепер усі хапаються за зброю, — каже Мороз і все ще ходить по хаті. — Потреба у зброї, як, звичайно, і завжди у війну, стала більша за потребу в знаннях. І це зрозуміло: весь світ озброївся. Тільки одним гвинтівка потрібна, щоб стріляти в німців, а іншим — щоб перед своїми випендрюватись. Але ж перед своїми зброєю хизуватися значно безпечніше, та й застосовувати її можна безкарно, от і знаходяться такі, що йдуть у поліцію. Гадаєте, всі розуміють, що це означає? Далеко не всі. Не задумуються багато, що далі буде. Як далі жити. Їм би тільки отримати гвинтівку. Он у районі вже й поліцію набирають. І з Сельця двоє туди подалися. Що з них буде — неважко собі уявити».