Артеміс Фаул. Місія в Арктику
- Автор: Колфер Оуэн
- Серия: Artemis Fowl #2
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Школа
- ISBN: 966-661-554-1
- Переводчик: Олександр Миколайович Мокровольський
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артеміс Фаул. Місія в Арктику». Краткое содержание книги:
— А якби проаналізувати саме зображення? Чи можна б через супутники визначити, де це знімали?
Лаккей усміхнувся. Його юний господар починав мислити, як справжній солдат.
— Нічого не вийде. Я вже надіслав файл одному своєму приятелеві з НАСА. Але він не став навіть вводити це в комп’ютер. Надто невиразне зображення.
Артеміс помовчав хвильку.
— А як швидко ми можемо потрапити до Росії?
Лаккей побарабанив пальцями по керму.
— Ну, це залежить від…
— Від чого?
— Від того, як ми будемо діставатися туди — легально чи нелегально.
— А як буде швидше?
Лаккей засміявся. Такі запитання ставляться не часто.
— Зазвичай нелегальні способи швидші. Але все одно дорога забере багато часу. Бо літаком летіти нам ніяк не можна, це напевне. Мафія розставить своїх бійців на кожній злітно-посадковій смузі.
— А ми певні, що маємо справу з мафією?
Лаккей зиркнув у дзеркало заднього огляду.
— Боюсь, що так. Усяке викрадення людей контролює мафія. Навіть якщо простому злочинцеві поталанило захопити вашого батька, мафія все одно раніше чи пізніше про це довідається й візьме справу в свої руки.
— Я так і думав, — кивнув головою Артеміс. — Отже, нам доведеться вирушати до Росії морем, а на це піде щонайменше тиждень. І до того ж нам у дорозі потрібне буде якесь прикриття, аби мафія нас не вирахувала. Як у нас справи з документами?
— Жодних проблем. Мабуть, краще буде, якщо нас вважатимуть за росіян. Так виникне менше підозр. Я вже маю паспорти й візи.
— Атлічна. І ким ми будемо цього разу?
— А чим погані все ті самі Степан Башкир та його дядечко Костянтин?
— Чудово. Геніальний шахіст і його наставник.
Вони вже кілька разів використовували це прикриття — під час попередніх пошукових експедицій до Росії. Щоправда, одного разу сталося так, що митник на контрольно-пропускному пункті сам виявився шаховим гросмейстером і засумнівався в їхній історії. Однак Артеміс дуже швидко — за шість переможних ходів — розвіяв його сумніви. До речі, тактика, яку застосував Артеміс у тій партії, дістала назву Башкирового маневру.
— А як швидко ми можемо виїхати?
— Практично негайно. Пані Фаул із Джульєттою зараз у Ніцці, так що ми маємо вісім днів. А до школи можна надіслати листа з яким-небудь переконливим виправданням.
— Мені навіть здається, що «Святий Бартлбі» сам радий буде здихатися мене на певний час, — посміхнувся Артеміс:
— Із маєтку ми могли б відразу вирушити до аеропорту. Літак уже на нас чекатиме. Долетимо хоча б до Скандинавії, а там спробуємо пересісти на якусь посудину. Ми могли б просто зараз майнути до аеропорту, але мені треба прихопити дещо вдома.
Артеміс чудово знав, що саме хотів прихопити його тілоохоронець. Те «дещо» стріляло й вибухало.
— Гаразд. Що швидше, то краще. Ми повинні виявити викрадачів раніше, ніж вони здогадаються, що ми їх шукаємо. Дорогою час від часу перевірятимемо електронну пошту: раптом нам іще підкинуть яке послання.
Лаккей звернув на дорогу, що вела до Фаул-Менору.
— Знаєте, пане, — заговорив він, знову глянувши у дзеркало, — це ж ми збираємося виступити проти самої російської мафії. Мені вже доводилося мати справу з цими людьми. Вони не ведуть жодних переговорів. Якщо ми беремось за цих головорізів, то може й пролитися кров. Можуть постраждати люди. І найімовірніше, цими людьми станемо ми.
Артеміс неуважливо кивнув головою, дивлячись на своє віддзеркалення в бічному склі. Терміново потрібен був план. Що-небудь зухвале й геніальне. Щось таке, до чого досі ніхто ще не вдавався. Втім, щодо цього Артеміс був спокійний. Інтелект іще ніколи його не підводив.
Горішній термінал Тари справляв грандіозне враження. Простір завбільшки з десять тисяч кубічних метрів ховався під чималим пагорбом, що поріс чагарником. Лежав той пагорб посеред угідь фермера МакҐрейні.
Протягом сторіч члени родини МакҐрейні свято шанували, оберігали межі чарівного пагорба, й протягом сторіч їм таланило, як нікому. Трапиться кому-небудь із них захворіти, так за ніч хвороба й щезне, мов і не було. З неймовірною регулярністю МакҐрейні знаходили в своїй землі казкові скарби, а коров’ячий сказ обминав їхні череди.
Здобувши нарешті свою візу, Холлі легко пройшла службу безпеки й прослизнула крізь голографічний камуфляж на земну поверхню. У штаб-квартирі їй пощастило розжитися на комплект крил «Кобой-подвой». У цій новинці була не тільки удосконалена сонячна батарея, замкнена на супутник, а ще й використано революційну технологію розташування крил. Їх тут було дві пари: одна призначалася для плавного польоту, а друга, меншого розміру, — для маневрування. Ельфині вже так давно кортіло випробувати «Кобой-подвой», але до поліції надійшло лише кілька комплектів таких крил, і О Тир украй неохоче видавав їх — адже то була не його розробка. Професійна заздрість. Та цього разу кентавра в лабораторії якраз не було, і Холлі цим скористалася — прихопила з полиці комплект «Кобою-подвою».