ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

На переконання Коржибські, чимало психологічних і соціальних відхилень зумовлені саме мовними проблемами. Наприклад, расизм, заснований на поняттях, що заперечують людськість тих, проти кого спрямований. Коржибські закликав кожного глибоко осмислювати абстрактизацію, яка перетворює реальність на твердження про реальність. Це мапи, які допомагають орієнтуватися, але й збивають зі шляху.

Теорія Коржибські має стати нашим путівником, особливо після скандалу з фейковими новинами напередодні президентських виборів у США 2016 року. Річ була не тільки в тому, що оприлюднена інформація викликала шок (нібито Гілларі Клінтон, керівник її виборчого штабу і господар сімейної піцерії у Вашингтоні були пов’язані з організацією педофілів — так звана теорія «піцаґейт»), а й у систематичній, алгоритмічній вибірці новин, які зачіпали наперед сформовані погляди народу й роздували їх. Тепер населення всієї країни має викривлені мапи. Як ми впораємся із серйозними глобальними проблемами, коли навіть не намагаємося накреслити мапи, що відображають реальний шлях, а не ведуть за чиїмись політичними чи бізнесовими інтересами?

Пропрацювавши з Джорджем протягом кількох років, я майже інстинктивно відчував, коли потрапляв у тенета слів про реальність. Я навчився розуміти, що переживаю насправді, ба більше — виходити за межі власного досвіду й осягати сутність. Перед лицем невідомого розвинуте сприйняття — вікно в невідоме — дозволяє накреслити кращі мапи. Користуватися старими, прямуючи новим шляхом, немає сенсу.

В основі оригінальних наукових досліджень лежить уміння сприймати світ безпосередньо, таким, який він є, а не порпатися в старих мапах. У цій книжці я намагаюся довести, що це вміння також визначає розвиток бізнесу й технологій.

В автобіографії «Та ви жартуєте, містере Фейнман!» (Surely You’re Joking, Mr. Feynman!)[6] легендарний фізик Річард Фейнман дивувався, що студенти в Бразилії, де він деякий час читав лекції, не вміють застосовувати отримані знання. Прочитавши лекцію про поляризоване світло й показавши наочні приклади зі шматочками поляроїда, Фейнман почав запитувати студентів. Щоб відповісти, достатньо було подивитися крізь стрічки поляроїда на світло, що відбивалося від води в затоці за вікном. Якби в студентів запитали конкретну формулу (про такий собі «кут Брюстера»), вони б не замислюючись відповіли. Та їм було невтямки, що формула дає відповідь на запитання. Вони вивчили символи (мапи), але не простежували зв’язку з реальністю і не могли застосовувати знання на практиці35.

«Дуже шкода! Розумні люде, вони стільки зусиль докладали до навчання, але через таку дурну й смішну картину світу їхня “освіта” ставала безглуздою... — писав Фейнман, — абсолютно безглуздою!»36

Хоч як дивно, навчитися усвідомлювати, що ти в тенетах слів, що перед тобою мапа, а не шлях, — надзвичайно складно. Найголовніше, пам’ятайте, що потрібна практика. Ви не можете прочитати про це й навчитися. Необхідно практикуватися. У наступному розділі я розповім, як це робити, розбираючись із впровадженням програмного забезпечення Open Source.