Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Отож англійці, як і всі, запрограмовані на флірт, і заграють вони стільки ж, скільки й усі. Відмінність лиш у тому, що ми фліртуємо не так зграбно, вправно та легко, як всі інші. Якщо точніше, то приблизно половині англійців відчутно бракує майстерності у залицяннях. Якщо уважніше розглянути стереотип про асексуальність англійців, то стане зрозуміло, що критика спрямована на чоловіків — саме їх висміюють і ганьблять за невмілість. Нечисленні жарти та кпини натякають на буцімто фригідність та холодність англійок, але переважно на глум здіймають чоловіків — нібито вони байдужі, невмілі і взагалі імпотенти. Побутує думка, що причиною сексуальних розладів у бідолашних розчарованих жінок є чоловіча безпорадність у ліжку. На початку XVIII століття швейцарський соціолог[75] описував, що англійки «обділені увагою чоловіків, які проводять з ними дуже мало часу. Більшість чоловіків надають перевагу вину та розвагам, а не жінкам. Чоловікам слід виписати за це догану, бо вино в Англії значно паскудніше, ніж жінки». Багато моїх іноземних інформаторів робили ідентичні зауваги, щоправда, вони заміняли вино на пиво. Та на якість англійського пива вони не скаржились!
Два звинувачення з трьох — імпотенція та байдужість — абсолютно безпідставні та несправедливі. Вони не базуються ані на фактах, ані на польових дослідженнях. Скоріш за все, вони укорінилися через враження, яке складається від третьої хиби, в якій звинувачують англійських чоловіків — вайлуватості у мистецтві спокуси. «Вочевидь, англійці не створені для галантності, — спостеріг наш швейцарський критик, — вони не знають нічого, крім абсолютних крайнощів — відвертого панібратства та поштивого мовчання». Пересічний англієць може бути дуже навіть сексуальним, але в мистецтві флірту — він далеко не найкращий. Він не у своїй тарілці, коли доводиться мати справу з «особами жіночої статі протилежного виду», як сказав один мій інформатор-чоловік.
Він зазвичай або стриманий, мовчазний і вайлуватий, або — і це значно гірше — грубий, брутальний і незграбний[76]. Він може вдудлити багато алкоголю в надії, що це допоможе подолати соромливість: в результаті він отримує різку зміну курсу — від мовчазного, стриманого вайла до грубого, брутального незграби. З позиції сердешної англійки це таке собі покращення. Хіба б вона сама, як це часто буває, втратила здоровий глузд від спожитого алкоголю — в такому разі все мистецтво флірту зводиться до фразочки на зразок: «Мож, перепихнемся, а?» — яку, в силу обставин, можна вважати екзистенцією елегантності та дотепності.
І так, в трьох словах, чи, скоріш, у пляшці алкоголю, криється розгадка таємниці розмноження англійців. Ну, гаразд, я згущую фарби. Та тільки трішки — не можна недооцінювати роль алкоголю у передачі нашого ДНК!
Тест САС
Певне, що не алкоголем єдиним. Одного разу, в пориві людинолюбства і щирого бажання допомогти англійцям вдосконалити мистецтво спокуси, взявши за основу матеріали ґрунтовних польових досліджень, я розробила тест, який мав би вказати англійцям на найкращі «зони для флірту» — такі собі соціальні заповідні зони, де можна віддатися приємному та плідному заграванню. Я назвала його «тест САС». САС розшифровується як «соціалізація» (тут мені йдеться про те, наскільки місце підходить і є зручним для того, щоб двоє незнайомців могли заговорити одне до одного), «алкоголь» (для стриманих англійців — невідкладна допомога при флірті) і «спільні інтереси» (середовище, в якому збираються люди зі спільними інтересами чи зацікавленнями — тобто місця, де можуть бути фасилітатори та сприятливі фактори для подолання «соціальної не-дужості»). Отримані результати дозволяють скласти уявлення про правила флірту по-англійськи та неписаний кодекс пошуку пари в нашій культурі.
Вечірки та урочисті події — це, без сумніву, території для флірту. Однак, вони явно просідають за критерієм спільних інтересів. Паби, бари та нічні клуби — всі ці, на перший погляд, найкращі місця для флірту, насправді проходять лише за двома пунктами — соціалізацією та алкоголем. На пункті про спільні інтереси вони провалюються. В Англії неписані правила дозволяють зав’язати розмову з привабливим незнайомцем чи незнайомкою десь в барі чи пабі (хоч не без певних обмежень та застережень), та, не маючи явних спільних інтересів, доведеться піднапружитись, щоб вигадати тему для розмови. На поміч, певна річ, прийде всезагальний англійський етикет з універсальною темою погоди, але все одно без спільних тем процес знайомства потребуватиме чимало зусиль.