Первісна. Дорога на Тір Мінеган

Відтак сестри по черзі стали виголошувати напучливі промови, а Ейрін остаточно заспокоїлася. Ще по дорозі до Тахріна Івін казала їй, що найстарших боятися не варто. Мовляв, довге життя привчило їх до зваженості та поміркованості, тому, незалежно від свого суб’єктивного сприйняття Первісної, вони ставитимуться до Ейрін справедливо й неупереджено. Те ж саме (за рідкісним винятком на зразок занадто емоційної та неврівноваженої сестри Альси) стосувалось і всіх відьом, старших за двісті років. Як твердила Івін, найбільше їй слід стерегтися недоброзичливців з тієї ж вікової групи, до якої належали й найпалкіші прихильниці Первісної Іскри — серед молодих сестер. Хоча Шайна з цим не погоджувалась і вважала, що найсерйозніші проблеми будуть з так званою „другою сотнею“ — тобто із сестрами від ста до двохсот років. А Етне взагалі називала все це дурницями. На її переконання, переважна більшість сестер, що неґативно сприйняли звістку про появу Первісної, особисто проти Ейрін нічого не мають і не збираються ворогувати з нею.

Після того, як усі найстарші висловилися, сестра Кейліон вирішила, що з Ейрін цього досить, і запропонувала присутнім повернутися нагору. Піднявшись по сходах, вони залишили кімнату, що була радше передпокоєм в’язничної камери, і пройшли коридором у протилежний кінець північного крила, до просторого приміщення, вздовж стін якого тяглися книжкові полиці, а посередині стояло кілька письмових столів з кріслами.

— Це Зала Літописів, — пояснила Кейліон. — Як свідчить сама назва, тут зберігаються найважливіші документи з історії Сестринства. Кожна відьма, якій минуло тринадцять років, має до них вільний доступ. А ще, — з цими словами вона підвела Ейрін до одного зі столів, де лежала величенька книга в темно-червоній шкіряній оправі із золотим зображенням Ясеня Лерада, — в день свого тринадцятиріччя менша сестра власноруч вносить своє ім’я до цього Реєстру. Ти забарилася майже на три роки — та краще пізно, ніж ніколи.