Метаморфози
- Автор: Назон Публий Овидий
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: Видавництво художньої літератури «Дніпро»
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Метаморфози». Краткое содержание книги:
233. Главк — рибалка з міста Антедона в Беотії; з'ївши чародійну траву, перемінився у морське божество (див. книгу XIII, рядок 904 і далі).
249. Владаря тіней…— йдеться про Плутона, чоловіка Просерпіни.
295. Його годувальницям…— тобто нісейським німфам (див. прим, до 314—315 рядків III книги).
324. Іберська ріка — Океан, який уявлявся рікою, що омиває плоску округлу землю.
352. Оселі філірські — схили фессалійської гори Пеліон, де німфа Філіра, за переказом, народила кентавра Хірона.
353. Керамб, за легендою, врятувався під час потопу, видершись на гору Отрій у Беотії, і був перетворений у жука.
357. Пітана — гавань в Еолії, на північно—західному побережжі Малої Азії.
358. Змія… висік із скелі…— натяк на описане далі перевтілення (книга XI, 55— 59 рядки).
359—393. Наводяться маловідомі міфічні постаті та перекази про перевтілення.
361. Над батьком Коріта…— тобто Парісом, сином троянського владаря Пріама.
365. Телхіни — плем'я, яке переселилося з Кріту на о. Родос і вважалось винахідником плавлення металу; іалізькими названі від міста Іаліза на Родосі.
368. Кея (Кеос)— один із Кікладських островів з містом Картеєю, де владарем був Алкідамант.
382. Плеврон — місто в Етолії, країні в Середній Греції.
384. Калаврея — острів у Саронійській затоці; спочатку був посвячений Латоні (Лето), потім — Нептунові.
391. Ефіра — давня назва Корінфа, де було джерело Пірена.
394. Наречена—Главка (Креуса), дочка корінфського владаря Креонта. Зраджена Ясоном Медея подарувала їй просяклі вогненною отрутою весільні шати.
395. Море пожежу палацу одне віддзеркалило й друге…— Корінф лежав над затоками двох морів — Іонійського та Егейського.
398. Тітанові змії — змії, які послав Медеї її дід — бог сонця Геліос.
399. В замок Паллади — тобто в Афіни. Владар Періф і його др/жина Фенея перемінились, за переказом, у птахів.
401. Поліпемона внучка — Алкіона, дочка розбійника Скірона; коли батько зіштовхнув її у море, вона перемінилась у зимородка.
402. Егей — міфічний володар Афін, нащадок Кекропа, батько Гесея (Тезея).
404. Дитя не відоме для батька…— Тесей, не знаючи батька, зростав у своєї матері Етри в арголідському місті Трезені.
410. Тірінфський сміливець—Геракл.
430. Для Ерехтідів…— тобто афінян, нащадків стародавнього володаря Афін Ерехтея.
434—444. Перераховуються подвиги Тесея: перемога над Мінотавром—чудовиськом на острові Кріті, з тулубом людини і головою бика; над потворним кабаном, що спустошував Кроміон, поселення біля Корінфа; над розбійниками Пері феї ом (сином Вулкана) і Прокрустом, що відрубував або витягував ноги тим, кому не по зросту було його ложе; ■ над велетнем Керкіоном, що проживав у сусідньому з Афінами Елевсіні, де вшановувалась Церера; над напасниками Сінісом та Скіроном, який селився поблизу Мегари (Алкатої), де жило плем я лелегів.
456. Мінос — син Юпітера і Європи, міфічний володар острова Кріту. Афіняни вбили його сина Андрогея.
461—470. Перераховуються острови в Егейському морі.
466. Арна — дочка Еола.
471. Кнос — місто на Кріті.
[290]
473. Еак — син Юпітера і німфи Егіни, міфічний володар острова Егіни (Енопії).
476. Теламон, Пелей, Фок — брати, сини володаря Егіни Еака.
484. Парость Асопа — Еак.
490. Аіктійські — крітські, від Лікта, міста на Кріті.
500. Паллант — брат Егея.
623. Насіння додонського…— тобто з міста Додони в Епірі, в Греції, де посвячений Зевсові дуб шелестом листя начебто віщував майбутнє.
654. Мірмідонами… назвав…— Ця назва фессалійського племені перегукується з грецьким словом «тугшех» — мураха.
672. Нащадок Еола — Кефал.
682. Актейські брати — сини Палланта.
685. Нереїв юнак — Фок, син Еака і дочки морського бога Нерея.
702. Гімет—гора в Аттіці, славнозвісна своїм медом.
759. Синові Аайя…— тобто Едіпові, який розгадав загадку Сфінкса (істоти з головою й грудьми жінки, тулубом лева), після чого це чудовисько кинулось у безодню.
778. Гортінський — крітський (від назви міста Гортіни на о. Кріті); жителі Кріту були вправними лучниками.