Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Російські ЗМІ активно намагалися продемонструвати «турботу» керівництва своєї держави про людей в Україні, зокрема, пропагуючи «гуманітарні» поставки електроенергії та природного газу. Прикладом цього є активне рекламування заяви Д. Медведєва про «газовий гуманітарний конвой» для людей Донбасу[42], врятування В. Путіним «замерзаючого» м. Генічеськ узимку 2015—2016 рр.[43], постачання електроенергії на Донбас та до Криму.
При цьому російська пропаганда звинувачувала українську сторону в незгоді оплачувати неконтрольовані поставки та припиненні постачання води та електроенергії до окупованого Криму. До формування своєї версії подій Кремль намагався навіть залучити дипломатів країн ЄС. Так, у ситуації з підривом опор ліній електропередач та тимчасовим припиненням електропостачання півострова заява прес-секретаря МЗС Німеччини про злочинні дії з припинення електропостачання Криму[44], разом із заявами проросійських політиків в Україні, фактично була елементом єдиної інформаційно-пропагандистської кампанії.
Одночасно із «гуманітарними, миролюбними» заявами Росія у листопаді—грудні 2015 року знову заблокувала поставки вугілля в Україну та продовжувала блокувати відновлення інфраструктури у зоні зіткнень[45]. При цьому звернення української сторони та міжнародних організацій щодо припинення незаконними збройними формуваннями обстрілів ремонтних бригад з відновлення електро-, газо- та водопостачання в зоні розмежування традиційно ігнорувалися.
Окремо слід наголосити, що саме в цей час енергетична система Україна зазнала нового удару — втручання в систему управління технологічним процесом. Цей вимір необхідно розглядати як нову глобальну загрозу для об’єктів по всьому світу. Україна ж стала полігоном відпрацювання нових методів та технологій втручання в роботу систем автоматичного дистанційного управління енергетичною інфраструктурою, що проявилось у вигляді першої відомої в історії успішної кібератаки.
У грудні 2015 р. було здійснено кібератаку проти трьох регіональних енергопостачальних компаній ОЕС України («Прикарпаттяобленерго», «Чернівціобленерго», «Київобленерго»). Зловмисники з використанням завчасно отриманого віддаленого доступу до комп’ютерів автоматичної системи дистанційного управління (АСДУ) виконали операції з управління вимикачами на розподільчих підстанціях. Перерва в електропостачанні становила від 1 до 3,5 години[46].
Слід зазначити, що кібератака проти енергетичної системи України повторилася 17 грудня 2016 р.: було повністю знеструмлено підстанцію «Північна», що призвело до відключення споживачів північної частини правобережжя Києва та прилеглих районів Київської області[47].
Було також суттєво активізовано диверсійну роботу з боку окупаційної влади. У 2015 р. Росія публічно заявила про відновлення спеціальних «штурмових інженерно-саперних батальйонів». За словами начальника Інженерних військ Росії, ідея створення такого підрозділу бере початок із досвіду Другої світової війни, коли у складі інженерних військ СРСР налічувалося близько 20 таких бригад спеціального призначення, завданням яких було проривати оборону та знищувати укріплені об’єкти[48].
Невдовзі окремий штурмовий батальйон для проведення розвідувально-диверсійних дій та захоплення стратегічних об’єктів України був створений бойовиками на території окупованого м. Дебальцево[49]. Диверсійні групи, завданням яких було пошкодження інфраструктури, намагалися діяти в різних областях України[50].
Зловмисні дії проти критичної інфраструктури[51] здійснювали комплексний вплив на обороноздатність та спроможність країни протистояти тискові агресора, що й визначає гібридність «енергетичного виміру» ведення війни. Зокрема, можна виокремити такий вплив:
— зниження рівня обороноздатності країни шляхом руйнування транспортних комунікацій, систем зв’язку та забезпечення ресурсами збройних формувань, правоохоронних сил та сил цивільного захисту;
— завдання економічних збитків національній економіці та окремим суб’єктам господарювання через захоплення енергетичних об’єктів і ресурсів, необхідність додаткових витрат на відновлення інфраструктури, потреб у додаткових поставках ресурсів чи блокування поставок окремих товарів через кордон та перешкоджання функціонуванню транскордонної інфраструктури;
— отримання локальних (тактичних) переваг, як-от досягнення кращої позиції у проведенні окремих операцій (бойові зіткнення, контрактні умови постачання товарів чи політичні переговори, мирне врегулювання), примус до здійснення окремих дій (платежів за товари чи послуги, продажу чи закупівлі ресурсів);