Війна з багатоликим звіром
- Автор: Парал Владімір
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", № 8-10
- Переводчик: Олексій Зарицький
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Війна з багатоликим звіром». Краткое содержание книги:
Над містом Усті у східній Чехії зависла руда хмара, утворена з промислових відходів, диму заводських труб, випарів забруднених річок тощо. Діти й люди похилого віку були евакуйовані з екологічно небезпечної зони в гори, де збереглося чисте повітря. Решта жителів міста піднімаються на боротьбу з рудим смогом, намагаються подолати екологічну кризу. Головні дійові особи (три подружні пари — Рогани, Бімоні й Трнки, 18-річний син Роганів Міхал та подруга Трикової Ріта) під час рудої навали змушені переселитися в одну спільну квартиру. Аморфна хмара смогу згодом обертається на чудовиськ, триметрових монстрів, які починають нападати на людей…
— Хоча ніхто з нас нічого не вміє, але разом, напевно, якось впораємось, — ніяково посміхнувся Станіслав Бімонь до своїх підлеглих. — З граблями не повинно бути жодних проблем… Працюйте якомога повільніше, спокійно й розмірено, як це ви всі бачили в телевізорі. Здається трохи примітивно, але обов’язково приносить ефект. Як ви знаєте, мазут найкраще почувається у темряві, теплі, волозі та нерухомості, а за допомогою граблів ми маємо його порушувати, перевертати, розвіювати, сушити й охолоджувати. Спробуйте, будь ласка. Прошу бути уважними головним чином жінок… Це поки що все, дякую за увагу.
Після припинення роботи центральної котельні ПЧХП над її стометровою бетонною трубою поступово зникла ота величезна підковоподібна дуга диму, що з’явилася була вночі внаслідок опаду мазутової хмари. Однак при цім утворилася височенна піраміда «вулкана», збуджена бура маса якого погрожувала завалити все подвір’я разом із людьми.
Проти цього «вулкана» розпочато масований наступ одразу з трьох боків. ПМ-прожектори потужними променями пропалювали в пірамідах «вулканів» глибокі печери й тунелі, з яких ПМ-пропелери виривали цілі брили, подрібнюючи їх на швидко блякнучі крихти та нейтральний світлий порошок.
Мазут несподівано починав оборонятись. Він швидко перегруповував власну речовину з загрозливих для себе місць до безпечних затінених ділянок, захищених од вітру. З надрів атакованого «вулкана» швидко витікали бурі потоки, притискаючись до стін будинків, звідки назустріч їм поспішали сотні щойно народжених мазутних хоботів. Гель злипався з гелем, центнерові згустки мазуту із свистом линули бурими трубами нагору.
Люди, які обслуговували прожектори й пропелери, були змушені, наче коні, тягати на собі громіздку ПМ-техніку, аби маніпулювати нею, коли ж утворювалося болото, перетягати все це на нові вогневі позиції. Націлені конуси світла перехрещувались у повітрі, збиваючи спритні бурі ліани, які вгорі сплітались у могутні розгойдані в повітрі мости, вихори пропелерів подрібнювали драглі й перетворювали їх на порошок… Однак мазут чимраз спритніше уникав вихорів і все надійніше перегруповувався, відступаючи до безпечних місць.
О 14.00 кризовий штаб констатував, що дієвість ПМ-техніки від початку проголошення ТСЗ знизилася на двадцять відсотків і знижується далі. За перші чотири години мазут виявив якщо не розум, то принаймні дивну кмітливість, зрештою, навіть певну здатність до тактичних маневрів.
Три групи дворової бригади були розгорнуті ланцюгом, люди з граблями кидалися на згустки рудого мазуту, на його потоки, відступали перед рухливими дюнами й хвилями, які досягали двометрової висоти, зривали мазутові смуги, що повзли по стінах будинків.
Бригадир Станіслав Бімонь працював самовіддано, завжди опиняючись у місцях найбільшої небезпеки. Піднявши граблі, наче списа, він мужньо кидався на підступні хвилі й невтомно розбивав, косив, скородив та розривав їх зубцями. У ньому прокинулася спостережливість першокласного баскетболіста, він усе помічав і попереджав інших: «Увага, за кілька секунд упаде клубок біля гаража!», «Сховайтеся під прожектор!», «Чудово, редакторе!», «Тіно, відпочинь хвилинку, а ти, Тіборе, прикривай її!»
Тібор і Тіна Трнки досі не прохопилися жодним слівцем, а жартівник Еда Роган розважав усю бригаду.
— Трохи ближче, мадам, отак буде добре! — кричав він двометровій роздутій потворі й гамселив її граблями. — Так, лежачи краще, люба, а тепер ще розсунь ніжки… Ну й дівка… Оце мені подобається. А тепер знову я… — І він ритмічними рухами трощив граблями лежачу мазутову фігуру, аж поки з неї став світлий порошок. — До зустрічі з наступною потворою готовий! — рапортував він і починав лупцювати наступний клубок мазуту, цього разу бічними ударами.
— Це не теніс, — пояснив Станіслав жартівникові.
— Шкода. Може, спробувати у стилі гри в гольф? — скривився Еда Роган, орудуючи граблями, то наче ключкою для гольфу, то як хокейною ключкою, то, нарешті, як контрабасним смичком.
Треба визнати, його удари були надзвичайно ефективними, немов влучали прямо в нервовий центр бурого чудиська.
Яблуко від яблуні далеко не падає, й молодий Роган, хоча й був далеченько від старшого, дурів, як і татусь… Однак діяв не так ефективно. Явно перебільшивши власні сили, Міхал кидався назустріч цілим брилам мазуту, навіть поліз за ним пожежною драбиною, аби тільки сподобатися Тіні Триковій, і, звичайно, гепнувся, сильно забившись, але вже незабаром знову дурів, аж поки зламав граблище.