Мудрі жінки
- Автор: Когут Людмила
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мудрі жінки». Краткое содержание книги:
Роман спостерігав у дзеркалі за щасливим личком своєї найдорожчої донечки, і на душі в нього теплішало.
Слава теж була задоволена. Вона була гарною жінкою, висока, по-дівочому струнка. Чорнява, з довгим волоссям, красиво підібраним оригінальною шпилькою. Очі мала карі, веселі, із бісиками. Коли усміхалась, на щоках з’являлися великі ямочки.
По приїзді кожен узявся за роботу: Роман розкладав куплені продукти в холодильник, а речі — у шафи, хазяйнував; Слава всю свою увагу приділяла дівчинці. Соломійка раділа — вона повернулася додому, до своїх іграшок, і мама біля неї. Так, мама, бо дівчинка на мить забула про свою справжню маму, і чужу жінку сприйняла за рідну. Коли Слава розкладала дитячі речі в шафці, Соломійка покликала:
— Мамо!
У Слави болем озвалося серце, і вона зі сльозами в очах підійшла до дитини. Та простягнула до неї свої рученята.
Жінка не знала, як реагувати на таке звертання, і відповіла, що її звуть Слава. Дівчинка повторила:
— Мама Слава.
Жінка роздягнула дитину і віднесла у ванну. Напустила піни у воду, накидала іграшки. Мила Соломію милом, ніжно терла губкою спинку, ніжки, мила біляве волоссячко. Дівчинка сміялася, Слава — також. Раптом вона спиною відчула погляд. Роман стояв у дверях і милувався своєю донею.
Нарешті мала втомилась гратися у воді і простягнула руки до Слави. Не до тата, а до неї… Жінка з ніжністю загорнула дівчинку у великий рушник і понесла в дитячу. Змастила дитяче тільце кремом, притрусила присипкою, одягла в гарну піжаму і вклала спати, поцілувавши в щічку. Соломія також її поцілувала, лягла і одразу ж заснула. Спала спокійним дитячим сном — тато і мама вдома, поруч.
Роман чекав, поки Слава розклала свої речі в кімнаті, помилась, переодяглась у домашній одяг і зійшла в їдальню.
Він накрив стіл і приготував легку вечерю: смачні гарячі канапки, овочевий салат, фрукти, відкоркував вино. На столі диміли ароматичні свічки. їхнє світло і запах створювали святкову атмосферу.
Роман налив вина в келихи, виголосив оптимістичний тост щодо гарного настрою і позитивної атмосфери в його домі. Також пообіцяв допомагати Славі у всьому:
— Я не хочу, щоб ти відчувала себе тут рабинею чи заручницею. Будь як удома. У вихідні, якщо захочеш, будеш вільна, а як ні — відпочиватимемо разом.
Повечеряли і розійшлися по своїх кімнатах. Роман уперше за весь цей час вмостився на подружньому ліжку і заснув міцним сном. Думки про Оксану турбували його щораз рідше. Вирішив, що вороття до минулого немає.
Чоловік важко пережив зраду дружини, а тепер починав одужувати — криза минула. Усвідомлював: життя триває, треба радіти кожній його хвилині.
Прокинувся з радісними почуттями. Не хотів будити Славу і тихенько пішов у душову, а потім в їдальню. Який приємний видався ранок!
На столі побачив тарілку з апетитними хрусткими канапками, щойно підігрітими. Парувала запашна кава. В їдальні поралася Слава у красивому довгому халаті веселого бірюзового кольору.
Привітався майже ласкаво. Роману захотілося поцілувати її в щічку з ямочкою за такий несподіваний ранковий сюрприз.
«День має бути вдалим», — подумав він. Смачно поснідав, подякував, з гарним настроєм поїхав на роботу.
День у нього справді був сприятливий. Колектив працював, як злагоджений механізм: кожен робив свою роботу, отримували чудовий результат і, відповідно, гарний гонорар.
У Слави день також був спокійним і приємним. Уранці погодувала Соломійку смачним сніданком, красиво її одягла і вирушили разом на прогулянку. Дівчинка зосереджено будувала замки і ліпила пасочки в пісочниці, яку змайстрував її дбайливий тато. Слава із задоволенням їй допомагала. Яке це щастя: ні про що проблемне не думати, радіти сонцю, небу, хмарам і бути поруч із такою красивою крихіткою, яка тебе зве мамою. їй захотілося бути справжньою мамою для цієї чудової дівчинки.
Пообідали, Слава почала вкладати дитину спати. Соломійка, втомлена грою в пісочниці, заснула вмить. тінка сіла на підлогу і задивилась на неї. Як вона солодко спить, сопе своїм маленьким носиком, примостивши рученьку під голівку.
«Ні! Оксана таки мала жорстоке серце і черству душу», — подумала Слава і пішла в їдальню.
Поки випала нагода, вирішила приготувати смачну вечерю. їй хотілось догодити Романові і показати, яка вона вправна господиня. Зварила дуже смачний борщ, ну просто знаменитий. Стушкувала м’ясо і зварила спагеті. Приготування салату вирішила відкласти до вечері, щоб подати його свіжим.