Мудрі жінки
- Автор: Когут Людмила
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мудрі жінки». Краткое содержание книги:
— Як ви могли допустити, що напівголодна людина виконувала таку важку роботу?
Богдан показав папери і документи, які опрацьовувала Світлана, і сказав:
— Якщо ви зараз не виплатите їй місячну зарплату і премію, на яку вона заслуговує, то ці папери будуть у смітнику, а податкова завітає завтра вранці. Але зарплату видайте разом із відомістю про отримання, де Світлана має розписатись.
Директор пішов у свій кабінет, а Світлана написала заяву на звільнення. Через кілька хвилин директор вийшов, дав Світлані гроші, а Богданові — відомість.
Богдан ніжно і артистично спитав:
— Кохана, скільки там?
Сума у відомості була чималою, директорові довелося виплатити все, що він вже встиг покласти у свою бездонну кишеню. Продавці слухали, затамувавши подих. Богдан поклав пакет з документами на прилавок, Світлана — підписану нею заяву. Граційно підійшла до чоловіка. Богдан голосно сказав:
— Це — моя дружина, більше її ніхто не образить і не кине косий погляд в її бік. Зрозуміло всім?
Запала глибока тиша. Усміхаючись, вони вийшли з магазину. Світлана сіла в машину, щаслива і горда за свого мужчину. Він — її захист і опора. Вона була в цьому впевнена.
Богдан під’їхав до свого офісу.
— Це наш з тобою бізнес. Раніше він був тільки мій, а тепер — наш.
Богдан гордо зайшов у двері, пропустивши вперед Світлану. Колектив був здивований, бо шеф ніколи не залишав свій офіс, не попередивши секретаря про свою відсутність.
Сьогодні був виняток. Третя година, а він щойно прийшов на роботу. Усі здивовано дивились на жінку, яка прийшла з шефом. Яка ж вона красуня! Секретарка скликала всіх у конференц-зал.
Коли всі зібрались, прийшов шеф із красунею. врочисто сказав:
— Це моя наречена — Світлана. Вона буде працювати заступником головного бухгалтера. Завтра я беру відпустку, і ми вирушаємо в передвесільну подорож, хочемо насолодитися теплом бабиного літа. Наше весілля відбудеться рівно через місяць. Вас усіх запрошуємо на наше свято.
Світлана променилася щастям, їй було так легко, що вона ладна була злетіти птахом у небеса. Це був день сюрпризів і приємних несподіванок.
…Минуло два роки. Сім’я їде на могилу дідуся і бабусі. Сьогодні майстри закінчили встановлювати надмогильний пам’ятник. Світлана, така ж струнка і красива, як і два роки тому, сидить поряд з чоловіком. На задньому сидінні авто є два маленькі кріселка. У них сидять двійнятка — білява дівчинка і чорнявий хлопчик. Поряд з ними їхня друга бабуся і постійна нянька — Маруся. Богдан не може натішитися своїм багатством: дружина і діти — його скарб.
Світлана розстелила скатертину на траві біля пам’ятника батькам. Посідали на землю, п’ють чарчину і закусують, згадують померлих. З пам’ятника дивляться радісні тато і мама, усміхаються. їхня дитина щаслива, вони будуть оберігати її сім’ю від всіх негараздів. їм там, згори, видно краще.
Сім’я з багатоповерхівки переїхала у свій будинок у передмісті. Дітям є де відпочивати з бабцею Марусею, яка постійно живе з ними. До них часто приїздять гостювати батьки Богдана. Вони схвалюють вибір сина. Щаслива родина!
Яким же дивним буває кохання, яка довга до нього дорога! Ідіть, і не звертайте зі свого шляху, проходьте крізь усі труднощі, долайте перешкоди.
Може, воно десь чекає і на вас?
Сподівайтесь і мрійте!
Нянька
— Ти знаєш, від Петра пішла дружина?
— Та ти що! І як він?
— Зараз уже заспокоївся. А спочатку ми думали, що він з розуму зійде… від щастя.
Цей анекдот, який раніше викликав у Романа усмішку, зараз йому здавався насмішкою над ним.
Сьогодні рівно місяць, як Оксана пішла від нього. Сказати, що вона його залишила, було б неправдою, вона просто втекла. Того злощасного дня він, як і завжди, був на роботі.
Для нього було цілковитою несподіванкою, коли зателефонувала його мама і сказала, що Оксана привезла до неї Соломійку вранці, але чомусь не приїжджає, а надворі вже вечоріє.
Вона хвилюється, чи нічого не трапилося з невісткою, бо її довго немає.
Роман нічого не міг відповісти, бо із дружиною він ні про що не домовлявся, і навіть не йшлося про те, що вона серед тижня поїде в село до своєї свекрухи, а його мами, щоб відвезти дитину. Вони ж тільки в неділю були в них, наступну поїздку планували через два тижні.