Мудрі жінки
- Автор: Когут Людмила
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мудрі жінки». Краткое содержание книги:
Оксана працювала в бюро туристичних подорожей і дуже часто супроводжувала тури за кордон. Роман зауважував нервові зриви та різкі зміни в настрої дружини після її повернення. її нервувало усе — що нянька погано випрала дитячий одяг, чогось не доробила чи недобре доглянула Соломійку, що на подвір’ї багато листя і неакуратно оброблені квітники. Перелік зауважень і претензій був нескінченний, але вони були, зрештою, безпідставними. За вікном — осінь, тож листя на подвір’ї є нормальним явище. А якщо на дитині, може, і не зовсім чиста якась кофтина, так це ж маленьке дитя, яке може в будь-яку хвилину забруднитися.
Потім Оксана ледь стримувалась, щоб не кричати на Соломійку, коли та вередувала.
Роман, як тільки міг, намагався розвіяти поганий настрій дружини. Доводив їй, що вона даремно доскіпується до няньки та її чоловіка. Нарешті ті не витримали примхливого характеру Оксани і, отримавши платню за останній місяць, залишили будинок.
Соломійці тоді було майже два роки. Оксані довелося взяти відпустку на роботі. І от тепер, того злощасного дня, дружина кудись зникла.
Роман перетелефонував своїм замовникам, перепросив їх, переніс зустрічі на наступний тиждень.
Їхав додому, на душі — неспокій, з дружиною — невизначеність. Упродовж останнього часу йому не подобалася поведінка Оксани, її ставлення до нього і до донечки, а спілкування дружини з нянечкою не витримувало жодної критики. Часто в Оксани був поганий настрій, і вона не опановувала себе, але нянька мала просто золотий характер, терпіла і намагалася все перевести на жартівливу хвилю. Вона любила Соломійку, як рідне дитя, доглядала її майже з народження, вчила її всього, бачила, як дівчинка підростає, дорослішає. Соломія також любила цю добру старшу жінку, бо була з нею постійно — більше ніж з матір’ю.
…Роман приїхав додому. Майже вбіг у дім. Оксани ніде не було. Піднявся сходами нагору. Там панував безлад, на ліжку кріслах лежав одяг дружини. Відчинив її шафу — там лишились якісь незначні деталі одягу, пояси, ремені. Найкращого, найпрактичнішого одягу не було. Те саме було і з взуттям.
Зрозумів, що щось не так. Знав, що сам себе дурить, але йому так не хотілося думати про найгірше!
Може, викликали на роботу, поспішала в якусь термінову поїздку? Але чому не зателефонувала йому, нічого не сказала мамі, не залишила записки?
Щось негаразд! Передзвонив до Оксани на роботу — нікого вже не було.
Зателефонував до її начальниці додому, та вона виявилась у поїздці з групою туристів.
Вечір. Роман уже нікуди не їхав — повісив у шафу розкиданий по ліжку одяг. Півночі не спав, ходив, курив. Настрій такий, що мало не плакав. Злості, на диво, не було — тільки образа, приниження та біль.
Він не знав, як йому показатись на очі людям, бо треба буде сказати, що Оксана від нього пішла.
Спати на подружньому ліжку він не міг і цієї ночі, і в наступні. Романові, як тільки заплющував очі, здавалось, що Оксана лежить поруч і сміється з нього. Це було нестерпно. Він ледь дочекався ранку!
Майже вдосвіта поїхав до мами в село, пояснив ситуацію. Батьки мало не зомліли від такої несподіванки. Здивуванню батьків не було меж: їхній син для них був незаперечним авторитетом, ідеалом. Вони знали, що для багатьох жінок він був недосяжною мрією, бо мав дружину і дитину, а для чоловіків — прикладом. У ньому гармонійно поєдналася гарна людина, успішний бізнесмен, чудовий сім’янин. І от оказія! Полишав батьків у смутку.
Пішов до Оксани на роботу. Увійшов у приміщення і по тому, як жінки в кімнаті замовкли, зрозумів, що усі вже все знають, він дізнався останній.
Привітався і підійшов до Оксаниної найближчої подруги — Слави. В офісі не хотів спілкуватися, бо забагато цікавих очей. Пішли на каву. Те, що розповіла Слава, було для нього як грім серед ясного неба.
Виявляється, у дружини упродовж останнього року тривав роман із дуже багатим мужчиною з Італії. Він мав графський титул, величезну віллу на узбережжі та будинок у Римі. Розлучений бездітний юрист.
Роман від почутого закляк. Вона продовжувала:
— На Оксану напав якийсь шал. Вона закохалась і страждала тут без того мужчини, їй все було не в радість, навіть дитина. Вона звільнилася з роботи, сказала, як влаштує своє життя, повідомить мене і напише тобі листа з поясненнями. Тут, удома, вона не могла навіть дивитися тобі в очі. Потім, з часом, планує забрати до себе Соломійку.
Що на це можна сказати? Жінки майстерно володіють мистецтвом перев’язувати рани — майже так само, як мистецтвом їх заподіювати. Ця рана була такою глибокою і болючою, що загоїти її швидко не зможе ніхто.