Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна

— Худий тип, — почав Білл. — Рудоголовий і бородатий. Сказав, що художник і хоче оселитися в селі.

— Сучий син! — вигукнув я, якраз коли Еліс заходила в кімнату з тацею.

Вона цикнула на мене і всміхнулася, поставивши тацю.

— Є кілька гамбургерів і рештки салату, — сказала вона. — Нічого особливого.

— Дякую. Я вже ладен був з'їсти власного коня, а потім би мені було ой як зле.

— Гадаю, його б це також не надто втішило. Смачного, — сказала вона й повернулася на кухню.

— Скажи, а коли ти привів його туди, купа компосту лишалася на місті? — запитав я.

Він заплющив очі й насупився.

— Ні, — відказав він за мить. — Двір уже був порожнім.

— Це вже дещо, — відповів я і взявся за їжу.

Він зробив телефонний дзвінок і кілька хвилин розмовляв. Я збагнув, що й до чого, ще доки він розмовляв, але вислухав усю історію до кінця, коли він поклав слухавку. До того часу я вже з'їв усе пригощання і допив свій келих.

— Йому прикро було дивитися, як псується добрий компост, — сказав Білл. — Тож він завантажив купу у свій пікап і повіз до себе на ферму. Лишив її край городу, який має намір обробляти. Нагоди розкидати його Еду ще не випадало. Казав, що не бачив жодних прикрас, але міг легко пропустити кулон.

Я кивнув.

— Якщо ти позичиш мені ліхтарика, то я б поїхав туди.

— Звісно. Я відвезу тебе, — сказав Білл.

— Наразі мені б не хотілося залишати коня самого.

— Гаразд. Тоді тобі, певно, знадобляться граблі, лопата або вила. Можу відвезти їх туди, та й там ми зустрінемося, якщо знаєш, куди їхати.

— Я знаю, де Едове обійстя. Гадаю, в нього мають бути інструменти.

Білл знизав плечима й усміхнувся.

— Гаразд, — сказав я. — Дозволь скористатися твоєю ванною, а тоді рушатимемо.

— Здалося, ніби ти знайомий з майбутнім покупцем.

Я відставив тацю і звів на нього погляд.

— Востаннє ти чув про нього як про Брандона Корі.

— Хлоп, що прикидався твоїм братом і заслав тебе в психлікарню?

— Прикидався, щоб його! Та він і є мій брат. Моєї провини в цьому нема. Вибач.

— Він був там.

— Де?

— В Еда вдома, сьогодні після обіду. Принаймні його навідував рудий бородань.

— З якою метою?

— Сказав, що він художник. Просив дозволу встановити мольберт і малювати на одному з полів.

— І Ед дозволив йому?

— Так, звісно. Подумав, що то класна ідея. Саме тому й розповів мені — хотів похвалитися.

— Бери інструменти. Зустрінемося там.

— Гаразд.

Друге, що я зробив у ванній, так це дістав Козирі. Я мав якомога швидше зв'язатися з кимось із Амбера, з кимось достатньо сильним, щоби спинити його. Але з ким? Бенедикт прямував до Дворів Хаосу, Рендом відлучився шукати сина, а з Джерардом ми розлучилися не на найлюб'язнішій ноті. Пошкодував, що не маю Козиря Ґанелона, але вирішив спробувати достукатися до Джерарда.

Я витягнув його карту, виконав необхідні ментальні маневри. За кілька секунд він відповів.

— Корвіне!

— Просто послухай, Джерарде! Бранд живий, якщо це тебе втішить. Я, бляха, впевнений щодо цього. Це дуже важливо. Питання життя і смерті. Ти маєш негайно щось зробити!

Вираз його обличчя змінювався дуже швидко, доки я говорив — злість, здивування, цікавість...

— Поясни, — відказав він.

— Бранд може дуже скоро повернутися. По суті, ймовірно, він уже в Амбері. Ти ще не бачився з ним?

— Ні.

— Не дай йому пройти Лабіринт.

— Не розумію. Але я можу поставити охоронця біля зали з Лабіринтом.

— Постав охоронця всередині зали. Зараз він уміє дивним чином приходити і йти геть. Якщо він пройде Лабіринт, можуть трапитися жахливі речі.

— Тоді я простежу за цим особисто. Що відбувається?

— Зараз не час. Наступний момент: Левелла повернулася в Ребму?

— Так.

— Зв'яжися з нею через Козир. Нехай попередить Мойру, що Лабіринт у Ребмі також треба охороняти.

— Наскільки все серйозно, Корвіне?

— Може настати кінець всьому, — сказав я. — Зараз маю йти.

Я розірвав контакт і рушив через кухню до чорного входу, спинившись тільки, щоби подякувати Еліс і побажати доброї ночі. Якщо Бранд заволодів Каменем і налаштував його на себе, я не був певен, що саме він робитиме, але мав доволі лихі передчуття.

Я осідлав Барабана і повернув його до дороги. Білл уже виїжджав з під'їзної доріжки.