Там, у темній річці
- Автор: Сеттерфилд Диана
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-8182-0
- Переводчик: Дар'я Москвітіна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Там, у темній річці». Краткое содержание книги:
Через деякий час за нею почали приходити люди, які вважали її втраченою сестрою чи викраденою донькою. Ніхто з них насправді не знав, хто ця дитина. То для чого ж вона була їм так потрібна? Із кожним днем таємниця лише поглиблювалася. Німа дівчинка перевернула своєю з'явою життя місцевих мешканців. Звідки вона взялася? Кому належить? І чи знає вона сама, ким є насправді?..
Бен зробив паузу, щоб позіхнути, і вони помітили, які в нього посоловілі очі і як він насправді хоче спати.
Містер Армстронг змахнув із ока сльозу.
— Ти чудово впорався, Бене. Ніхто б не впорався краще.
— Дякую, сер, і дякую за суп, за сир і за яблучний пиріг, усе було дуже смачне, — він зліз зі стільця і помахав усій родині. — Мені, мабуть, краще вже йти.
— Але куди ти підеш? — спитала місіс Армстронг. — Де твій дім?
— Я втікач, тож буду собі втікати.
Роберт поклав руки на стіл.
— Так не годиться, Бене. Ти залишишся тут і станеш членом нашої родини.
Бен озирнув хлопців і дівчат, що сиділи навколо вогнища.
— Але у вас, сер, і без мене достатньо тих, хто проїдає ваші статки. А тепер ще й Еліс. Статки на деревах не ростуть, самі знаєте.
— Знаю. Але якщо ми всі разом працюємо, то примножуємо наші статки. А ти, я бачу, хлопець працьовитий, тож зможеш зробити свій внесок. Бесс, у нас знайдеться дитяче ліжко?
— Бен спатиме із середульшими хлопчиками. Він приблизно одного віку з Джо та Нельсоном.
— От бачиш? Допомагатимеш зі свиньми. Гаразд?
На тому й було вирішено.
Колись давно, дуже давно
Після того, але перш ніж повінь повністю відійшла, Донт доставив Риту на «Колодію» до її підтопленого котеджу. Щоб дістатися входу, їм довелося пересісти у весловий човен. Коли Донт покинув його, щоб висадити заблоковані двері, вода доходила йому до колін. Вогка смуга на стінах кімнати засвідчила, що вода піднімалась аж на три фути. По всій кімнаті зі стін облізла фарба. Відступаючи, вода залишила на сидінні стільця біля письмового стола послання з гілочок, камінчиків і ще якогось сміття. Добре, що їй спало на думку завбачливо поставити синє крісло зверху на коробки: ніжки у нього трохи підмокли, зате подушки були сухі. Червоний килимок ніби не міг остаточно вирішити, чи йому пливти, а чи потонути — від кожного поруху води він рухався то так, то сяк. Всюди панував затхлий сморід.