Там, у темній річці
- Автор: Сеттерфилд Диана
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-8182-0
- Переводчик: Дар'я Москвітіна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Там, у темній річці». Краткое содержание книги:
Через деякий час за нею почали приходити люди, які вважали її втраченою сестрою чи викраденою донькою. Ніхто з них насправді не знав, хто ця дитина. То для чого ж вона була їм так потрібна? Із кожним днем таємниця лише поглиблювалася. Німа дівчинка перевернула своєю з'явою життя місцевих мешканців. Звідки вона взялася? Кому належить? І чи знає вона сама, ким є насправді?..
Коли досхочу надивився на сплячого сина і тихенько поцілував дружину в тім'я, то вийшов разом із Ритою до зимової кімнати. Скинув мокрі черевики і витягнув ноги до вогню. Від шкарпеток одразу повалила пара. Малі Марго підкинули до комина дровенят і принесли усім гарячі напої.
— Як Джо? — спитав Вон, хоча відповідь була очевидна.
— Помер, — відповіла одна з його дочок.
Ніхто не став підтримувати бесіду, і вони прости сиділи й дихали, поки не минула година.
Прочинилися двері.
Хто б там не був, та він не квапився зайти. Від холоду заблимали вогники свічок, а в повітрі розлився річковий запах. Усі подивились у бік дверей.
Усі це побачили, але ніхто не відреагував. Вони намагалися зрозуміти, що саме бачать в облямуванні вхідних дверей.
— Лілі! — скрикнула Рита.
Жінка ніби зійшла з нічного кошмару. З її сорочки стікала вода, волосся прилипло до голови, а очі розширилися від шоку. У руках вона стискала маленьке тіло.
Усі ті, хто перебував тут торік у ніч зимового сонцестояння, були глибоко вражені її появою. Спочатку на порозі з'явився Донт із трупом на руках. Потім, тримаючи в обіймах дівчинку, зайшла Рита. Тепер ця сцена повторювалася вже втретє.
Лілі осіла на поріг, її очі затремтіли. Тут уже її підхопили Донт і Вон, а Армстронг підставив руки під напівмертве порося.
— Господи! — скрикнув він. — Це ж Мейзі!
Це й було воно — найкраще поросятко з виводку Мод, яке Армстронг, як і обіцяв, залишив Лілі, коли приїжджав забирати свою свиню назад на ферму.
Малі Марго одразу оточили Лілі піклуванням: перевдягнули її в сухе, дали гарячого питва, щоб утамувати дрижаки, а коли вона повернулася до зимової кімнати, Армстронг розсипався у компліментах її мужності, з якою жінка врятувала мале порося з повені.
На теплих колінах Армстронга порося поволі очуняло, а коли остаточно опритомніло, то одразу почало крутитись і весело вищати.
Галаслива тваринка змусила Джонатана покинути кімнату, де він чатував біля тіла свого батька. Разом із ним, позіхаючи, прийшла одна з його сестер.
— Ви не знайшли її? — спитала вона.
Донт похитав головою.
— Кого не знайшли? — поцікавився Джонатан.
— Дівчинку, яка загубилася, — нагадала йому Рита.
«Уже пізно, — подумала вона. — Він надто втомився, от і не запам'ятав. Треба відправити його до ліжка».
— Але ж вона знайшлася, — здивовано відповів він. — Хіба ви не знали?
— Знайшлася? — вони обмінялися спантеличеними поглядами. — Ні, Джонатане, ми так не думаємо.
— Так, — він дуже впевнено кивнув. — Я її бачив.
Усі здивовано глянули на нього.
— Вона щойно була тут.
— Де?
— Надворі. Я бачив її у вікно.
Рита підскочила і побігла до тієї кімнати, звідки прийшов Джонатан. Там вона почала схвильовано заглядати у вікно то з одного, то з другого боку.
— Де саме, Джонатане? Де вона була?
— У плоскодонці. У тій, що прийшла за батьком.
— Ох, Джонатане, — вона сумовито відвела його назад до зимової кімнати. — Розкажи нам, що ти бачив, із самого початку.
— Ну, батько помер і чекав на прихід Мовчана. І ось, як мама й казала, з'явився Мовчан. Він підплив у плоскодонці просто до вікна, щоб узяти батька й перевезти на інший бік ріки. Коли я виглянув у вікно, то побачив її. Вона сиділа у плоскодонці. Я сказав їй: «Усі тебе шукають». А вона відповіла: «Скажи їм, що мене забрав мій татко». А тоді вони відчалили. Він такий сильний, її батько. Я ніколи не бачив, щоб плоскодонка рухалася так стрімко.
Запала тривала тиша.
— Та дитина ж не може говорити, Джонатане. Невже ти не пам'ятаєш? — лагідно зауважив Донт.
— А тепер говорить, — одказав Джонатан. — Коли вони відправлялись, я їй сказав: «Не йди», — а вона відповіла: «Я повернуся, Джонатане. Ненадовго, але повернуся, тоді й побачимося». І вони зникли.
— Мені здається, ти просто заснув… Може, тобі це примарилося?
Він замислився на хвилину, а потім затряс головою:
— То вона спала, — вказав він на свою сестру. — А я — ні.
— Це ніби надто серйозна тема для такого юного оповідача, — припустив Вон.
Усі як один у кімнаті відповіли:
— Але ж Джонатан не вміє оповідати історій.
Армстронг, сидячи в кутку, зачудовано хитав головою. Він теж її бачив. Вона сиділа за спиною свого батька-поромника, поки він упевнено гнав свою плоскодонку між світом живих і світом мертвих, між дійсністю та вигадкою.
Повість про двох дітей
У будинку фермера в Келмскоті у комині весело потріскував вогонь, але він аж ніяк не міг зігріти двох людей, що сиділи, кожне в своєму кріслі, по обидва боки від вогнища.