За східнім обрієм [Спомини про пережите]

— Я був головою українського комітету в Кракові, то німці в першу чергу переслідували мене. Насамперед мене викликав начальник СД (і назвав його прізвище, але я його забув) і, граючись пачками банкнотів, пропонував мені співпрацювати з ним, але я, посилаючись на своє офіційне положення, делікатно відмовився. Це заділо амбіцію начальника СД і він тоді погрозливо сказав: «Ви ще пожалуєте!»

Пізніше, після конґресу, мене викликав губернатор і запитав: «Чого ви, українці, хочете? Як розуміти оті ваші комітети і конґреси?» А я йому відповів, що ми, українці, ставимося прихильно до німецького народу і до його уряду. І ми надіємося, що уряд Німеччини зрозуміє наші стремління і будемо хорошими союзниками. І в міжчасі тієї розмови, у той же самий кабінет, прийшов викликаний ним же Бандера. Тоді губернатор перестав зі мною продовжувати розмову і те ж саме питання у моїй присутності поставив Бандері. Бандера відповів майже те саме, що й я, тільки в розкішнішій формі і більш категорично. Бандера тоді погано ще володів німецькою мовою, то я одночасно при нагоді став перекладачем з української мови Бандери на німецьку для губернатора. Бандера сказав: «Ми готові вступити в переговори з німецьким урядом, якщо німецький уряд визнає стремління українського народу до незалежности законними стремліннями як рівноправного народу». Ця наша постава не сподобалась німецькому губернаторові. І, незадовго після того нашого візиту, нас арештували і посадили у тюрму. Бандеру тримали окремо, а нас майже всіх разом. Годували нас тоді у тюрмі дуже погано, і я захворів на туберкульоз. І тільки завдяки лікарям мене звільнили на поруки. 3 Волині арештували тоді разом з нами і по тій самій справі Підгірського Самійла і Мостовича Миколу. Мостовича я дуже, дуже любив, це дуже хороший чоловік, — сказав Горбовий.

— А чи це правда, що ви тоді до Гітлера вислали хвалебну телеграму?

— Це ви у Смолича вичитали, я читав цей наглий наклеп і вже два рази висилав протест проти того наклепу і домагався покарання за це автора. Ніхто нічого подібного до Гітлера не писав.

— А Коновалець, як був живий, коли-небудь зустрічався з Гітлером?

— Ні ані Коновалець, ані Бандера, ніхто з нас ніколи з Гітлером не зустрічались і нічого в його адресу не писали, — відповів Горбовий.

— А як ви дивитеся на Миколу Лебедя? У мене склалася думка про нього, що це хороший боєць і більш нічого.

— Я також колись так думав про нього, але Василь Мудрий твердить, що за останні роки Лебідь неймовірно виріс і став справжнім зрілим політиком, а Мудрий розбирається в тому. Все ж таки він довгі роки очолював українську репрезентацію у польському парляменті, — відповів Горбовий.