Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
— Підходьте! — кричить Джеймі й заряджає свого арбалета — раз, два, клацання. — Підходьте, виродки! Боягузливі зажерливі тварюки! Підходьте й побачите, що в нас є! За Калью! За Калью Брин Стерджис!
У мареві спекотного дня Вовки на мить наче застигають на місці: вони не наближаються, лише ряхтять віддалік. Потім стукіт кінських копит, перед тим притлумлений і невиразний, стає громовим. І Вовки наче вистрибують уперед із гарячого повітря. Їхні штани так само сірі, як шкури їхніх коней. Темно-зелені мантії майорять на вітрі за їхніми спинами. У зелених каптурах видніють маски (то маски, інакше й бути не може), що перетворюють голови чотирьох вершників на вишкірені морди голодних вовків.
— Четверо проти чотирьох! — кричить Джеймі. — Четверо проти чотирьох, рівний бій, тримати позиції. не відступати ні на крок!
Четверо Вовків на сірих конях ураганом налітають на них. Чоловіки здіймають арбалети. Моллі (яку часом називають Рудою і Вогненною — не лише за волосся, а й за її запальну вдачу) піднімає над лівим плечем таріль. Від її злості не лишилося й сліду, тепер її обличчя спокійне й холодне.
Двоє Вовків, що замикають загін, здіймають світляні палиці. Двоє попереду заносять кулаки, обтягнені зеленими рукавицями, вочевидь маючи намір щось жбурнути. «Сничі, — думає Джеймі, відчуваючи холодок у всьому тілі. — От що воно таке».
— Чекайте, хлопці… — каже Поукі. — Чекайте… чекайте… зараз!
Він випускає стрілу, і Джеймі бачить, як вона пролітає над головою Вовка праворуч. Імонова стріла влучає в шию коня в другій парі ліворуч. Тварина голосно ірже й заточується, коли між селянами і Вовками лишається не більше сорока ярдів. Кінь валиться на сусіднього коня саме тієї миті, коли його вершник шпурляє річ, яку тримав у руці. Це справді снич, але він відхиляється далеко від курсу і його системи наведення не спрацьовують.
Стріла Джеймі втрапляє у груди третьому вершникові. Джеймі хоче переможно скрикнути, та крик застрягає йому в горлі, ще навіть не вирвавшись на волю: стріла відскакує від грудей істоти, як могла б відскочити від обшитих бляхою грудей Енді чи від кам’яної брили на Злиденному полі.
«То в тебе броня, недоноску, під тим триклятим…»
Другий снич влучає в мішень — вдаряє Імонові Дуліну просто в обличчя. Його голова вибухає фонтаном крові, кісток і пухирчастої сірої речовини. Снич пролітає ще кроків зо тридцять, потім вихором розвертається і летить назад. Джеймі пригинається й чує, як він з тихим настирним гудінням проноситься понад його головою.
Моллі не зрушує з місця навіть тоді, коли її обливає кров’ю й мізками чоловіка. «ЦЕ ЗА МІННІ, КУРВИНІ ВИРОДКИ!» несамовито кричить вона й кидає тарілку. Відстань між ними вже майже нульова, але вона вкладає в кидок усю силу і тарілка злітає вгору, щойно Моллі випускає її з руки.
«Надто сильно, люба, — думає Джеймі, знову пригинаючись, цього разу від замаху світляної палиці, яка теж осатаніло дзижчить. — Надто сильно, срака-мотика».
Але Вовк, у якого цілила Моллі, несподівано наштовхується на тарілку, що вже здіймалася вгору. З притлумленим звуком «плям!» вона влучає в те місце, де дотикаються зелений каптур та маска істоти, і Вовк валиться з коня, змахнувши руками в зелених латних рукавицях.
На радощах Поукі та Джеймі здіймають переможний галас, але Моллі холоднокровно опускає руку в кошіль по другу тарілку. Всі вони, охайно складені і розташовані блакитними дугами для пальців угору, чекають там своєї черги. Вона вже наполовину витягла тарілку, коли світляна палиця відрізає їй руку від тіла. Моллі заточується, вишкірює зуби, падає на коліно, і одразу ж займається її блузка. Джеймі вражений: він бачить, що вона тягнеться до тарілки, яку досі стискають пальці її відрізаної руки, що лежить у пилюці на шляху.
Троє Вовків уже проїхали. Той, якого Моллі збила тарілкою, лежить на землі й шалено сіпається, руки в рукавицях злітають угору, до неба, й падають, неначе він хоче їм сказати: «Що тут вдієш? Що ти вдієш з цими клятими гречкосіями?»
Решта троє, мов по команді, розвертають коней і мчать до них. Моллі виймає тарілку зі своїх мертвих пальців і падає на спину, поглинута вогнем.