Olya_#1

Голос був сухий та владний, але, поза всяким сумнівом, дівчачий.

— Що? — неуважно перепитала Оля.

— Хто з вас криптограф?

— Я… — протягла Оля, спиняючись.

— На борт пройде лише криптограф, — відрізала дівка.

— Чого це? — здивовано, але все ж вельми безтурботно поцікавився Кайл.

— Військові не мають повноважень перевіряти наші судна, — сухо проказала дівчина.

— Та ну? — так само безтурботно пирхнув Кайл.

— На борт пройде лише криптограф, — повторила охоронець.

— Серйозно? — пролунав тихий голос Мартінес.

Вона вже стояла зліва від Олі і всміхалася. Всміхалася тією самою підлітковою посмішкою, щирою, невимушеною… але щось у тій її посмішці невловимо змінилось. А багряні полиски її штучної мускулатури при цьому поволі тьмяніли, немов вицвітаючи…

— Подумай, — ще проказала сержант до охоронця якось дивно, вельми неприємно примружившись.

— Лише криптограф, — впевнено просичала охоронець і просто таки вп’ялась напальниками рукавичок у свою гвинтівку.

— Спокійно, Мартінес! — поблажливо вивів лейтенант. — Я проведу міс Рушді, а ви з дівчатами постережете човник.

Він раптом вельми розв’язно плеснув дівку-охоронця по плечу — та, бідолашна, аж кинулась зі своєю гвинтівкою!..

— А то від цих бандюг чого завгодно можна чекати, еге ж?

Він підморгнув дівці, і це вже, либонь, стало для неї останньою краплею. Вона ткнула окуляр своєї гвинтівки просто в грудну пластину лейтенанта. Хлопчаки позад неї сполошились і, ставши в вельми героїчні пози, також націлились… чогось у саму лише Олю.