Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Індикатор харчових відхилень
Десь так зі середини 1980-х головним критерієм розподілу класів по гастрономічному принципу стало спеціальне дієтичне харчування. Здебільшого середній клас дуже чутливий до новинок здорового харчування, а верхи та низи більш закоренілі у своїх поглядах і неохоче змінюють харчові звички, вони, зокрема, мають імунітет до проповідей та напучувань адептів здорового способу життя із середнього класу.
Їжа, як тепер всі кажуть, — це новий секс. І це чистісінька правда — класи, які я називаю «гвалтівними», колись самопризначились на роль секс-учителів, а тепер читають народу кулінарні моралі, взяли собі за мету принести на столи робочого класу овочі.
У нас вже немає святенниці а-ля Мері Вайтхаус, щоб жалітися на засилля сексу та «поганих слів» на телебаченні, натомість ми маємо легіони дієтологів та експертів із харчування, які скаржаться на спокусливі рекламні ролики нездорової їжі — вони ж бо їдять поїдом нашу молодь! Вони опікають молодих людей з робочого класу: всім відомо, що саме «кевіни та трейсі», а не «джеймси та саскії», напихаються жирними і солодкими снеками!
«Саскії» з верхівки середнього класу точно такого не роблять: серед них є багато анемічних новонавернених вегетаріанок, чимало на межі анорексії та булімії, дехто страждає на примарну «непереносимість» глютену та лактози. Дивовижно, але жодна з цих проблем не хвилює проповідників здорового способу життя, їх лише цікавить, як відібрати у Кевіна та Трейсі чіпси і впхати в них п’ять порцій овочів та фруктів щодня.
Представники балакучих класів (верхівка середнього класу) найлегше та найохочіше вступають у секту адептів здорового способу життя. Табу на певні продукти вже стали визначальною рисою класової приналежності, особливо серед жінок, що належать до «балакучих» верхів. Ти — це те, чого ти не їси. Жодна вечірка серед «балакунів» не відбувається, якщо господарі попередньо не уточнили про новомодні алергії гостей, яку їжу вони не толерують, а від якої відмовилися з ідеологічних причин. «З вечірками покінчено, — зізнався мені один журналіст з верхів середнього класу. — Та це нереально тепер. Нагодувати одного-двох вегатаріанців ще було окей, та тепер всі мають як не алергію на глютен, так непереносимість лактози, як не вегани, так сидять на макробіотиці, чи на дієті Аткінса, то хтось яєць не їсть, то має “важкі стосунки” із сіллю, то параноїдальний страх перед “Е-шками”, то їдять тільки органічну їжу, то в них детокс, то ще якась біда…»
Я щиро співчуваю усім справдешнім алергікам, та справа в тому, що дуже малий відсоток населення справді страждає на харчову алергію, діагностовану медиками — принаймні їх значно менше, ніж тих, хто думає, буцімто має алергію. Пані з верхів думають, що як будуть надзвичайно чутливими до певних продуктів, як принцеси до горошин, то якимсь дивом виглядатимуть дуже модними, чарівливо вразливими, високопородними особами, — не те, що ті всеїдні простолюди! У рафінованих колах зневажають людей, що без проблем перетравлюють пролетарську їжу — молоко та хліб.
Якщо ви особисто не маєте трендових проблем з їжею, то вже постарайтесь, щоб дітей така доля не оминула! Ви можете вдатися до варіанту лайт і голосно пінитися, що вони можуть мати алергію: «О, ні! Тільки не давайте Тамарі абрикос! Ми ще не перевірили її на абрикоси. Її трохи від полуниць обсипає, то краще перестрахуватися», «Кейті не можна пюре з баночок — там сама сіль. Я купую органічні овочі, перетираю і сама роблю пюре…». Навіть якщо ваші діти, наперекір моді, стійкі, вам доведеться докласти зусиль і йти в ногу з фуд-модою: вам слід знати, що вуглеводи — це нові жири (точнісінько, як коричневий — це новий чорний), а гомоцистеїн — це новий холестерин; що дієта з високим вмістом клітковини — це вже вчорашній день, а дієта Аткінса — якраз на піку; коли мова зайде про генетично-модифіковані продукти, то «балакунам» личить гнути лінію «два гени — добре, чотири — погано». Зарубайте собі на носі, нема «безпечної» їжі. Ну, хіба що це буде органічна морква, вирощена самим принцом Чарльзом!