Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— У моєму також, — відповів він, ніжно поцілувавши її. — Я щасливий, Маріко, і ні про що не шкодую. Хай навіть завтра я помру…
Зненацька Маріка відкинулась на подушку й тихенько розсміялася.
— Кейте, любий, коханий, пробач. Не турбуйся, мій брат не стане вбивати тебе.
— Тобто, — промовив він, нітрохи не образившись, а почуваючи лише величезну полегкість, — ти розіграла мене?
— Аж ніяк. Це був не розіграш, а перевірка. Я хотіла знати, чи справді ти кохаєш мене.
— Ти говорила, що не жартуєш…
Вона серйозно подивилася на нього.
— І я не жартувала. Тільки тобі йшлося не про життя чи смерть, а про життя зі мною чи без мене. Якби ти відмовився, я б не пішла за тебе. — Маріка мерзлякувато пощулилася на одну цю думку. — Я б відпустила тебе до Джейн, ми б вигадали якусь переконливу історію… Але ти витримав перевірку, ти довів своє кохання до мене. Ну, і я також довела, що кохаю тебе, бо віддалася тобі до весілля.
— А ми точно одружимося? Твій брат поступиться?
— Він уже поступився. Старшини нашого роду вирішили, що мій шлюб з тобою принесе користь усім Конорам. А Стен погодився з ними.
Кейт відчув, як на радощах його серце буквально застрибало в грудях.
— Правда?
— Чесне слово. Це вже вирішено остаточно. Тож усе гаразд… Ну, хіба що завтра Стен відлупцює тебе, що переспав зі мною до весілля. — Маріка лукаво всміхнулася. — Але не бійся, він тебе не скалічить. Просто надає по шиї.
Він знову пригорнув її до себе.
— Ну й нехай надає. Я це заслужив… Головне — ми будемо разом. Завжди, все життя.
— Так, любий. І ніщо нас не розлучить. Ніхто не встане між нами… — Тут вона замовкла, ніби про щось згадавши. А після деяких вагань збентежено додала: — Знаєш, я з Алісою…
— Знаю, — швидко урвав її Кейт. — Джейн розповідала. Але для мене не має значення, що було в минулому.
Маріка зітхнула:
— Не все так просто, Кейте. Це не в минулому, я й зараз люблю Алісу. А вона любить мене.
— І що ж тепер буде? — розгублено запитав він.
— Нічого страшного, — відповіла Маріка з усією переконливістю, на яку була здатна. — Зовсім нічого. Це не завадить нашому коханню. Адже Аліса дівчина, моя подруга. А ти чоловік — єдиний чоловік, якого я кохатиму. Ти мій чоловік. Батько наших майбутніх дітей… І годі про це, Кейте, дорогенький. Досить розмов. Я хочу знову любитися з тобою.
Змирившись із неминучим, Кейт став укривати поцілунками її чарівне тіло, яке відтепер належало йому. Та, на жаль, не лише йому одному.
Що ж, у реальному житті щастя ніколи не буває повним…
Розділ 36
Битва під Інсгваром відбулася на восьмий день після прибуття до міста армії противників узурпатора. Вірне Чеславу військо підійшло до Інсгвара вже через чотири дні, проте Стен, усупереч порадам більшості воєвод і наполяганням князів-союзників, не повів їх негайно в бій, а вирішив зачекати ще кілька днів. Він знав, що ніякої підмоги не буде, тому міг спокійно зволікати час без остраху втратити перевагу і заробляв додаткові очки на свою користь, вдаючи з себе не просто поборника єдності Імперії, а ще й щирого миротворця. Всі ці три дні Стен пропонував командуванню імперської армії умови почесної капітуляції, але всі його пропозиції було рішуче відкинуто головним очільником війська, сином Чеслава, княжичем Вишиградським (він уперто називав себе князем, бо вважав свого батька законним імператором).
І ось, на світанку восьмого дня, Стен наказав дати сигнал до виступу. Обидві армії зійшлися на рівнині лише за дві милі на північ від фортечних мурів Інсгвара.
Битву було виграно ще до її початку — і зовсім не тому, що сили супротивників були нерівні. Перемога чи поразка визначається не лише кількістю вершників та піхотинців, їхнім вишколом і злагодженістю дій, якістю озброєння та бойовим духом війська. Також багато залежить і від командування, від його вміння правильно обрати тактику бою, здатністю контролювати ситуацію, ухвалювати швидкі та правильні рішення.
Не можна сказати, що в армії Чеслава були бездарні воєводи. Навпаки, вони дуже грамотно вели битву, і якби на Стеновім місці був хтось інший, то ще невідомо, кому б цього дня посміхнулася фортуна. Проте на чолі противників Чеслава стояв князь-чаклун, який, завдяки присутності в лавах ворожого війська шпигунів-Конорів, знав про всі його маневри і з випередженням реагував на будь-які, навіть найнесподіваніші ходи. А завдяки іншим Конорам, що займали командні пости або були радниками командирів у його власній армії, Стен міг керувати битвою відразу на всіх ділянках, і його військо діяло, ніби один злагоджений механізм.