Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
З завмиранням серця Кейт чекав на відповідь. Він уже не думав про можливу розплату за одну-єдину ніч з Марікою. Тепер він боявся, що вона передумає.
Проте Маріка рішуче похитала головою:
— Ні, любий, ти мене не залякаєш. Я знаю, що кохаю тебе, і впевнена, що хочу цього.
Набравшись сміливості, вона трохи спустила трусики, відкривши поглядові Кейта маленький чарівний лобок, укритий світлим пушком — зовсім не рудим, а швидше платинового відтінку. Витримавши паузу, продиктовану чи то сором’язливістю, чи то кокетством, а може, і тим й іншим, Маріка присіла на край ліжка й остаточно звільнилася від цієї частини свого вбрання.
— От так! — хоробро заявила вона. — А тепер ти роздягайся.
Кейт став скидати з себе одяг. Маріка спостерігала за ним з боязкою допитливістю і мимоволі водила язиком по верхній губі. Коли він повністю роздягнувся, вона сором’язливо мовила:
— А знаєш, я вперше бачу цілком голого чоловіка.
— Ну і як? — з удаваною безтурботністю запитав Кейт.
— Нічого. Анітрохи не страшно.
Та тут Маріка покривила душею. Кейт виразно бачив у її очах затамований страх. І якимсь шостим чуттям збагнув причину цього страху: вона боялася, що з ним їй буде не так добре, як з Алісою. Боялася зневіритись у своєму коханні до нього…
Кейт опустився перед Марікою навколішки і передовсім роззув її. Потім стягнув з її правої ноги панчоху, вкрив поцілунками м’яку ступню і пограв губами з її пальчиками. Вона радісно всміхнулась і підняла свою ліву ніжку, пропонуючи зробити з нею те ж саме.
Цього разу він стягував панчоху повільніше, ступню цілував ретельніше, а пальчикам приділив удвічі більше уваги. Після чого, вервечкою легеньких поцілунків, рушив угору до коліна, а звідти, вздовж внутрішнього боку стегна — до звабливої щілинки між її ногами.
Маріка відхилилася назад і сперлася руками на ліжко. Кейт припав губами до її ніжного лона і з насолодою став пестити його, раз по раз відволікаючись для того, щоб поцілувати стегна та животик. Маріка тихо стогнала і щось нерозбірливо бурмотіла. Невдовзі вона опустилась на лікті, а потім зовсім лягла і взялася куйовдити Кейтове волосся, міцніше притискаючи його до себе.
За кілька хвилин Кейт підвів голову і подивився на Маріку, в її оповиті млосною поволокою очі. Тепер у них не було ні страху, ні невпевненості, ні напруження, а була лише пристрасть і жага нових пестощів. Вона ще не знала чоловіків, проте була досвідчена в коханні — а він почав саме з того, до чого вона звикла. І з ним це було нітрохи не гірше, ніж з Алісою…
— Кейте, любий, — промовила Маріка, важко переводячи подих. — Ти просто чудо… Ходи до мене.
Вона забралася з ногами на ліжко й лягла на подушки, зазивно дивлячись на нього. Кейт негайно приєднався до неї, вони міцно обнялись і поцілувалися.
— Я хочу тебе, Кейте, — прошептала Маріка. — Візьми мене… по-справжньому, по-чоловічому.
— Тобі може бути боляче, — попередив він, потираючись щокою об її щоку.
— Знаю… стерплю.
— Першого разу тобі може не сподобатися.
— Так, я чула. Мені казали. Але я… я вірю, що з тобою буде добре… А якщо ні, то не біда. Мені вже було добре з тобою… Просто будь зі мною ніжний, будь лагідний…
Кейт був з Марікою дуже ніжним, був з нею дуже лагідним. Їй таки стало боляче, вона навіть скрикнула. Та невдовзі він змусив її забути про цей швидкоплинний біль, який безслідно розчинився в бурхливому вирі насолоди. Весь світ довкола Маріки ніби зник, поринув у небуття, і залишилися тільки вони з Кейтом — а також пристрасть, що сповнювала кожну часточку їхнього єства.
Маріка знову почала скрикувати — вже не від болю, а від безмежного захвату. І насамкінець, коли її цілком поглинула хвиля нечуваного щастя, лише відсутність сил завадила їй закричати на повен голос…
Потім вони довго лежали, обійнявшись. Маріка горнулася до його грудей, а Кейт, зарившись лицем у її розкішне золотаве волосся, думав про те, що задля таких миттєвостей варто ризикнути життям. За останні десять років він пізнав багатьох дівчат, зокрема й власну сестру, але з жодною з них йому не було так добре. І річ не в тому, що Маріка була якоюсь особливою в ліжку, адже кожна жінка по-своєму особлива та неповторна. Просто Кейт любив її, любив щиро й самовіддано, без будь-яких сумнівів і застережень, любив дужче, ніж навіть самого себе. А справжня любов перетворює близькість на священне таїнство…
Нарешті Маріка підняла до нього своє обличчя. Її очі сяяли, як дві зорі.
— Ах, Кейте! З тобою мені так… так… — вона не змогла знайти належного слова. — Це найкраща ніч у моєму житті.