Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
(1) Щодо встановлення земельного сервітуту договором див. ч. 2 ст. 100 ЗКУ та коментар до неї.
(2) Щодо встановлення земельного сервітуту законом, на сьогодні подібна можливість залишається теоретичною. Чинне законодавство України не передбачає випадків, коли земельний сервітут виникав би безпосередньо на підставі закону (ipso iure). Разом із тим, потреба у подібному способі встановлення сервітутів, на наш погляд, існує, наприклад, у випадках, коли на приватній земельній ділянці на момент її приватизації розташовані певні лінійні споруди (лінії зв'язку, підземні трубопроводи тощо).
(3) Встановлення сервітуту заповітом по суті є різновидом його встановлення у договірному порядку. За своєю правовою природою заповіт є односторонньою угодою (правочином) щодо обтяження земельної ділянки заповідача. Така угода фактично укладена під відкладальною умовою (набуває чинності після смерті заповідача). Після смерті заповідача особа, на користь якої передбачено встановлення сервітуту, також має вчинити певний правочин - погодитися на встановлення сервітуту, прийнявши спадщину та вчинивши дій до його реєстрації (див. ч. 2 ст. 100 ЗКУ та коментар до неї). Таким чином, на наш погляд, на відносини із встановлення сервітуту заповітом поширюються положення щодо реєстрації договорів про встановлення сервітутів. Положення про сервітут повинні бути сформульовані у заповіті з урахуванням тих самих вимог, що і стосовно договору (див. ч. 2 ст. 100 ЗКУ та коментар до неї).
(4) На жаль, чинне законодавство не визначає підстав, за наявності яких суд повинен задовольняти позов про встановлення сервітуту. У ч. 6 ст. 10 ЗУ "Про телекомунікації" передбачено право осіб, які "отримали ліцензію на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, ... вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів ... для прокладання під землею телекомунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень", проте і в цьому випадку належної чіткості у підставах встановлення сервітуту немає.
На наш погляд, виходячи із принципів примусового відчуження об'єктів права приватної власності (ч. 5 ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року), підставою для рішення суду повинні бути (і) суспільна необхідність встановлення сервітуту, за умови (її) попереднього повного відшкодування зниження вартості земельної ділянки (див. ч. 3 ст. 101 ЗКУ та коментар до неї). Як видається, суспільна необхідність у встановленні сервітуту матиме місце тоді, коли без встановлення сервітуту пануючу земельну ділянку буде неможливо використовувати за призначенням, а негативні наслідки від встановлення сервітуту будуть явно меншими від вигоди для пануючої ділянки.
На жаль, суди в багатьох випадках обмежуються загальними вказівками на встановлення сервітуту, не визначаючи ні його зміст, ні зобов'язання суб'єкту сервітуту щодо внесення плати на користь власника обтяженої земельної ділянки, а іноді - навіть точного просторового розташування. Резолютивні частини рішень описують встановлені сервітути як "земельний сервітут на право користування ... в разі необхідності земельною ділянкою по вул. ... для обслуговування (ремонту стіни, даху) правої сторони будови (сараю під літерою "В") вдовж зовнішніх меж земельної ділянки, належної..."[251], "безстроковий земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки за адресою ... в мінімально допустимих розмірах, необхідних для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів, з метою ремонту та обслуговування мого житлового будинку за адресою..."[252], "безкоштовний земельний сервітут на земельній ділянці … в розмірі, необхідному для проїзду не частіше 2 разів на рік спеціалізованого транспортного засобу - автомобілю для відкачування нечистот - на земельній ділянці при будинку ... на весь час до обладнання в зазначеному домоволодіння центральної каналізації"[253] тощо. Загалом, здебільшого обтяжена частина земельної ділянки ідентифікується за допомогою опису[254], хоча, на наш погляд, в силу вимог ст. 119 ЦПК України слід вимагати у позивача подання технічної документації, що дозволить однозначно ідентифікувати обтяжену частину ділянки.
До частини другої. Коментована частина передбачає, що сервітут може бути встановлений договором між зацікавленою особою та "власником (володільцем) земельної ділянки". З буквального розуміння наведеної норми випливає, що сервітут може бути встановлений
251
Справа N 2-909/09, розглянута Корольовським районним судом м. Житомира, за позовом К. В. М. до С. В. Ю. про встановлення земельного сервітуту.
252
Справа N 2-1346/09, розглянута Цюрупинським райсудом Херсонської обл. за позовом В. Д. І. до Т. Д. І. про встановлення земельного сервітуту.
253
Справа N 2-66/09, розглянута Марганецьким міськсудом Дніпропетровської обл. за позовом В. О. А. до Г. Н. Д. про встановлення земельного сервітуту.
254
Справи: N 2-59/09, розглянута Косівським райсудом Івано-Франківської області за позовом Д. Т. Й. до Б. М. П. про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та земельною ділянкою, зустрічний позов Б. М. П., Б. А. М. до Д. Т. Й. про встановлення земельного сервітуту; N 2-712/09, розглянута Білозерським райсудом Херсонської обл. за позовом С. В. І. до Д. С. М. про усунення перешкод у користуванні власністю та встановлення земельного сервітуту; N 2-3190/09, розглянута Комсомольським райсудом м. Херсон за позовом А. О. П. до Н. Т. В. про встановлення земельного сервітуту.