Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
До частини третьої. Щодо поняття та правового режиму "заповідників, національних дендрологічних, ботанічних парків" див. главу 7 "Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення" ЗКУ та коментар до неї. Щодо поняття та правового режиму "меморіальних парків, поховань і археологічних пай 'яток" див. главу 10 "Землі історико-культурного призначення" ЗКУ та коментар до неї. Слід наголосити, що на деяких землях розвідувальні роботи не можуть бути проведені навіть за рішенням KM України. Так, повністю заборонено проведення таких робіт на землях природних заповідників (ст. 16 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України").
До частини четвертої. Щодо відшкодування збитків, див. главу 24 "Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" ЗКУ та коментар до неї.
Приведення земельних ділянок у попередній стан є їх рекультивацією (див. ст. 166 ЗКУ та коментар до неї).
До частини п'ятої. Коментована частина не несе істотного навантаження, оскільки процедура вирішення спорів, які виникають при проведенні розвідувальних робіт, нічим не відрізняється від загальної (див. главу 25 "Вирішення земельних спорів" та коментар до неї).
Глава 16 Право земельного сервітуту
Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту
1. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). ,
1. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
До частини першої. Визначення, наведене у коментованій частині, не узгоджується із іншими нормами чинного законодавства. Зокрема, воно не враховує, що сервітут може належати не лише "власнику або землекористувачу земельної ділянки", а й іншій конкретно визначеній особі - т.з. "особистий сервітут" (ч. 2 ст. 401 ЦК України, ч. 1 ст. 100 ЗКУ).
Слід розрізняти поняття земельного сервітуту як встановленого договором або судом речового права, наслідком якого є обмеження прав власників інших ділянок, та законодавчо встановлені обмеження прав власників земельних ділянок в інтересах сусідів, що не породжують речового права інших осіб[249] (див. главу 17 "Добросусідство" ЗКУ та коментар до неї).
У частині, не врегульованій главою 16 ЗКУ, земельні сервітутні відносини регулюються також положеннями цивільного законодавства, зокрема, ст.ст. 401-406 (глава 32) ЦК України. ЦК України оперує формулюванням "право користування чужим майном (сервітут)" (ч. 1 ст. 401 ЦК України), не розкриваючи визначення або ознак сервітуту.
Під "чужою" земельною ділянкою мається на увазі земельна ділянка, яка не належить на титулах власності чи користування особі, зацікавленій у встановленні земельного сервітуту. Щодо платності або безоплатності земельного сервітуту див. ч.ч. 3, 4 ст. 101 ЗКУ та коментар до неї.
До частини другої. Чинне законодавство не містить обмежень щодо граничного мінімального або максимального строку земельного сервітуту (див. також ч. 2 ст. 403 ЦК України).
Формулювання коментованої статті є не зовсім коректним. Антонімом слова "постійний" є "тимчасовий", тоді як терміну "строковий" відповідає поняття "безстроковий". Тому замість "строковий" у коментованій нормі слід було вжити термін "тимчасовий".
До частини третьої. Положення коментованої частини слід сприймати з урахуванням того, що встановлення земельного сервітуту обмежує можливості власника володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою. Із самої природи земельного сервітуту випливає, що у випадку колізій сервітуту із правом власності або іншими правами на земельну ділянку (оренди, емфітевзису тощо) сервітут має безумовну перевагу. Проте коли земельний сервітут унеможливлює використання земельної ділянки за цільовим призначенням, він може бути припинений (див. ч. 2 ст. 102 ЗКУ та коментар до неї).
249
Бусуйок Д. В. До питання про співвідношення обмежень прав на землю в інтересах сусідів із земельними сервітутами // Стан та перспективи розвитку аграрного права: Матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф., присвяченої 80-річчю д. ю. н., проф., акад. АПрН України В. З. Янчука, Київ, 26 - 27 травня 2005 р. / Під ред. В. М. Єрмоленка, В. І. Курила. - К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. - С. 133 - 136; Бусуйок Д. Способи встановлення обмежень прав на землю за законодавством України: теоретичний аспект // Юридична Україна. - 2005. - N 2. - С. 60 - 63; Копылов А. В. Вещные права на землю в римском, русском дореволюционном и современном гражданском праве. - М.: Статут, 2000. - 255 С. ; Новицкий И. Б. Право соседства. Рамки и значение проблемы // Право и жизнь. - 1924. - Книга 5/6. - С. 3 - 12.