Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Останніми роками для вчинення злочинів як окремими злочинцями, так і організованими групами активно використовується Інтернет. Так, досить поширеним є вчинення шахрайства під виглядом гри “Піраміда”, в якій учасникам пропонується сплатити невелику суму і залучити до гри своїх друзів, колег (що більше, то швидше можна одержати виграш). Отримавши гроші, організатори гри зникають. Іншими способами вчинення шахрайства є створення онлайн-магазину та проведення інтернет-аукціонів. Схема вчинення злочину проста — після рекламної акції про наявність великої кількості товару та сплати покупцями за цей товар грошей онлайн-магазин перестає існувати.
За повідомленням інформаційного агентства Assocciated Press, у 2001 р. за вчинення шахрайства під виглядом інтернет-аукціону були засуджені до 75 та 40 років тюремного ув’язнення громадяни США К. та X. Їх жертвами стали більш як 240 громадян США. Під виглядом проведення торгів комп’ютерів вони ошукали потерпілих на суму 110 тис. дол. США і ще на 34 тис. — ФБР зупинило перекази. Проведене Агентством цінних паперів дослідження показало, що чітко визначених меж між надійною та ненадійною інформацією в Інтернеті не існує. Кількість користувачів мережі Інтернет, які потерпіли від віртуального шахрайства в 2000 р., згідно з дослідженням, проведеним компанією e-Market, становила 34 % від загальної кількості.
З огляду на це можна з упевненістю сказати, що прогноз Г. Тарда таки справдився. Цей вчений-криміналіст ще наприкінці ХІХ ст. висунув гіпотезу про те, що наступне ХХ століття буде століттям глобалізованої публіки, об’єднаної засобами масової комунікації, а суспільство він характеризував як продукт взаємодії індивідуальних свідомостей через спілкування, причому важливе місце у ньому займає процес наслідування. Зараз ми можемо лише констатувати безліч випадків використання злочинцями рекламних оголошень у ЗМІ для вчинення шахрайств стосовно великої кількості людей, які повірили цій рекламі, і неефективність традиційних форм діяльності правоохоронних органів для протидії та запобігання таким випадкам.
Викладене вище свідчить про актуальність проблеми використання ЗМІ кримінальними структурами для вчинення злочинів, а тому потребує нового підходу до розробки тактики виявлення правоохоронними органами злочинів та осіб, що їх вчинили. Тому, пояснюючи причини слабкої результативності боротьби з організованою злочинністю, керівники правоохоронних органів вказують на неефективність традиційних криміналістичних методів. З цим можна погодитися стосовно питання теорії та практики виявлення злочинів. Проте повідомлення ЗМІ можуть використовуватися правоохоронними органами як постійні канали надходження інформації про скоєння злочинів. Тому для них важливим є володіння методами та прийомами такої діяльності. Однак на сьогодні можливість використання правоохоронними органами повідомлень ЗМІ для виявлення злочинів на практиці реалізується далеко не повною мірою. Зазначимо, що завдання протидіяти використанню окремими зацікавленими особами, а також злочинними групами ЗМІ для вчинення великої кількості злочинів, які перелічені в нормах кримінального законодавства, постало перед правоохоронними органами України лише за новітньої історії. З огляду на фактичне існування цензури в роботі ЗМІ за часів Союзу ця проблема не розглядалася радянськими вченими-криміналістами. Не маючи належних теоретичних напрацювань і правових засобів протидії, правоохоронні органи України практично не займаються виявленням ознак злочинів з повідомлень ЗМІ для оперативного реагування. Це пов’язано з тим, що специфіка основної роботи оперативного уповноваженого, слідчого, прокурора не включає елементу пошуку інформації з газет, журналів, теле- та радіопередач, Інтернету. Звичайно, слідчий після ознайомлення з матеріалами різних кримінальних справ, в яких для вчинення злочинів злочинцями були використані повідомлення ЗМІ, може виявити схожі обставини вчинення злочинів. Встановлення їх подібності дасть змогу зробити висновок про діяльність однієї особи або групи. Однак такий порівняльний аналіз, виконаний слідчим або слідчо-оперативною групою, обмежується лише територією міста, району, у крайньому разі області чи регіону. Охопити весь масив інформації, що міститься у повідомленнях як загальнодержавних, так і регіональних ЗМІ, людина фізично не в змозі. Не повинні цим займатися і працівники ЗМІ. Крім того, для виявлення з повідомлень ЗМІ криміналістично значущої інформації правоохоронцям потрібно володіти знаннями наукових дисциплін, які займаються вивченням особливостей діяльності ЗМІ. В навчальних закладах ці дисципліни майбутнім слідчим, оперуповноваженим, прокурорам не викладають. Тому шляхом вирішення цієї проблеми, на нашу думку, має стати створення спеціальних інформаційно-аналітичних підрозділів, які займалися б моніторингом повідомлень ЗМІ. Після виявлення потрібної інформації вони передавали б її відповідним підрозділам для перевірки та реагування.