Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Форми виявлення злочинів правоохоронними органами такі: розгляд заяв і повідомлень про злочини; безпосереднє виявлення ознак злочину. Слід зазначити, що наприкінці ХХ — на початку XXI ст. з’явилися чималі можливості використання в діяльності з виявлення злочинів повідомлень сучасних ЗМІ. При цьому повідомлення ЗМІ можуть використовуватися правоохоронними органами для обох зазначених форм виявлення злочинів. Розглянемо ці можливості.
Засоби масової інформації можуть повідомляти про скоєння злочину, його обставини, учасників, здійснювати власне розслідування. Як показує практика, після повідомлення в ЗМІ про явища кримінального характеру правоохоронні органи перевіряють цю інформацію, відбирають пояснення, витребують документи про результати перевірок тощо. Прикладом реагування правоохоронних органів на повідомлення ЗМІ може слугувати випадок, що стався в липні 2001 року. Так, 30 липня в “ТСН” телеканалу “1 + 1” у репортажі К. Грубича було повідомлено про те, що фонд “Діти Батьківщини” направив групу дітей на відпочинок у Миргород до санаторію “Зелений гай”, сплативши за це кошти, хоча насправді такого санаторію не існує. У цей час діти проживали в школі в неналежних умовах, хворіли, погано харчувалися, на них здійснювали релігійний вплив. У репортажі було показано коментарі обурених батьків, а також самих дітей. А вже 31 липня до телеканалу “1 + 1” звернулись з Генеральної прокуратури України, в якій зацікавилися цією історією. Тобто в цьому випадку телеканал став для органів прокуратури джерелом інформації про можливе вчинення протиправних дій, про які правоохоронцям до того часу не було відомо, і завдяки цьому джерелу стало можливе їх реагування.
Разом з тим, правоохоронні органи можуть ефективно використовувати для виявлення злочинів не лише повідомлення ЗМІ про скоєний злочин або результати журналістського розслідування про факти протиправного характеру. Як показує практика правоохоронної діяльності, останнім часом злочинці досить часто використовують ЗМІ для вчинення різного роду злочинів (розповсюдження порнографії, шахрайств, надання сексуальних послуг тощо). Привертає увагу збільшення кількості випадків використання злочинцями повідомлень ЗМІ для вчинення шахрайств, які останнім часом набувають масового характеру. Можна згадати ситуації з фінансовими пірамідами на кшталт МММ, “Російський дім Селенга”, “Гермес” тощо, які мали місце у 90-х роках минулого століття. Завдяки рекламі в ЗМІ засновнику МММ С. Мавроді вдалося ошукати, за різними підрахунками, від 5 до 15 млн громадян на суму близько 100 млн дол. Засновники АТЗТ “Російський дім Селенга” О. Саломадін і С. Грузін ошукали понад 2,5 млн громадян. У новітній історії України також достатньо прикладів використання рекламних оголошень у ЗМІ з метою вчинення шахрайств. Досить згадати рекламні акції про проведення лотерейних розіграшів (“Ліберті” та “Бакс” у Запоріжжі), працевлаштування (“Алонса” у Харкові, міжнародна кадрова агенція “Міленіум” у Києві), навчання (“Інженерна фізико-технічна академія” у Запоріжжі), продаж матеріальних цінностей (“Нергал” у Білій Церкві, “Турбота” у Дніпропетровській і Кіровоградській областях) та багато інших. Потерпілими від їх діяльності ставали від кількох десятків до кількох тисяч громадян. Серед останніх скандальних випадків — організація фірмою “Офір” широкого рекламного висвітлення у ЗМІ гастролей псевдо-“Мулен Руж”, які відбулися у палаці “Україна”. Як з’ясувалося, глядачів ошукали “гастролери”, які не мали жодного стосунку до відомого кабаре. Також значного розголосу набула історія з діяльністю у м. Києві у 2003 р. школи акторської майстерності однієї з відомих російських акторок. Реклама про набір бажаючих навчатися демонструвалася як на державних, так і на комерційних телеканалах. Після півроку її роботи десятки колишніх учнів звернулися зі скаргами до прокуратури м. Києва. Як з’ясувалося, школа працювала без ліцензії. Управління з охорони прав споживачів підтвердило наявність порушень, у тому числі використання неправдивої реклами.