Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
- Розкішно, - сказав Слизоріг, підходячи до павучої голови, з якої молочними більмами зирили в небо восьмеро очей і нерухомо поблискували під місяцем дві величезні зігнуті клешні. Гаррі здалося, ніби він почув дзенькіт пляшок, коли Слизоріг нахилився над клешнями, розглядаючи величезну волохату голову.
- Не кожен може оцінити, які вони файненькі, - розчулився Геґрід, дивлячись на Слизорогову спину, і з куточків його очей викотилися сльози. - Я й не знав, Горацію, що тебе цікавлять такі створіння, як Араґоґ.
- Цікавлять? Шановний Геґріде, та я благоговію перед ними, - сказав Слизоріг, відходячи від тіла. Гаррі помітив, як блиснула пляшка, зникаючи в нього під плащем, але Геґрід, що знову витирав сльози, нічого не бачив. - То що… почнемо церемонію похорону?
Геґрід кивнув і вийшов наперед. Підняв велетенського павука й перекинув його, тяжко крекнувши, в темну яму. Павук гепнувся на дно з жахливим хрускотом. Геґрід знову заплакав.
- Я розумію, тобі важко, бо ти його добре знав, - поспівчував Слизоріг і поплескав Геґріда по лікті, бо, як і Гаррі, вище не діставав. - То, може, я скажу кілька слів?
«Мабуть, він вицідив з Араґоґа багато високоякісної от рути», - подумав Гаррі, бо Слизоріг мав надзвичайно вдоволений вигляд, коли підійшов до краю ями й прорік поволі й урочисто:
- Прощавай, Араґоже, павучий королю! Ті, хто тебе знав, ніколи не забудуть довгої й вірної дружби з тобою! Твоє тіло зітліє, але дух твій житиме в затишних, обплутаних павутинням закутках твого рідного Лісу. Нехай процвітають твої багатоокі нащадки, а твої побратими-люди хай знайдуть розраду й утішаться після трагічної втрати.
- Се було… се було… так файнесенько! - заголосив Геґрід і впав на купу гною, розпачливо ридаючи.
- Та годі вже, годі, - примовляв Слизоріг; потім махнув чарівною паличкою - і величезна гора землі здійнялася вгору, а тоді з глухим гупанням засипала мертвого павука, утворивши ошатний могильний горб. -Ходімо, чогось вип'ємо. Гаррі, візьми його з того боку… вставай, Геґріде… отак, дуже добре…
Вони посадили Геґріда в крісло за столом. Іклань, який під час похорону сидів, зіщулившись, у своєму кошику, тепер тихенько почалапав до них і, як завжди, поклав важку голову Гаррі на коліна.
Слизоріг відкоркував принесену з собою пляшку вина.
- Я їх усі перевірив, чи немає отрути, - запевнив він Гаррі, виливаючи майже всю першу пляшку в Геґрідів кухоль з відро завбільшки і подаючи його Геґрідові. - Примусив одного ельфа-домовика продегустувати кожнісіньку пляшку після того, що сталося з твоїм бідолашним приятелем Рупертом.
Гаррі яскраво уявив собі Герміонине обличчя, якби вона почула про таку наругу над ельфами-домовиками, тому вирішив їй про це не казати.
- Це тобі, Гаррі… - приказував Слизоріг, розливаючи другу пляшку порівну в два інші кухлі. -… а це мені. Ну, - підняв він високо свого кухля, - хай Араґоґові буде пухом земля.
- Хай буде пухом, - повторили разом Гаррі й Геґрід.
Слизоріг і Геґрід добряче хильнули зі своїх кухлів. А от Гаррі, якому фелікс-феліціс осявав кожен його наступний крок, знав, що не повинен пити, тому просто прикинувся, що відсьорбнув ковточок, і поставив кухля на стіл перед собою.
- Я виховував його з яєчка, знаєте, - скорботно сказав Геґрід. - Він був такий мацюпусінький. коли тілько вилупився. Такий, як китайський мопсик.
- Малеча, - зронив Слизоріг.
- Я си тримав його в шкільній шафі, поки не… йой… Геґрідове обличчя потемніло, й Гаррі знав чому: Том Редл домігся, щоб Геґріда вигнали зі школи, звинувативши, що це він відчинив Таємну кімнату. Але Слизоріг його, здається, не слухав; він дивився на стелю, з якої звисали якісь мідні горщики, а також довге пасмо шовковистого білого волосся.
- Геґріде, це часом не волосся єдинорога?
- Еге ж, - байдуже підтвердив Геґрід. - Вони, знаєш, зачіпаються за гілки хвостами й залишають це скрізь по Лісі…
- Але ж, дорогий друже, ти знаєш, скільки воно коштує?
- Я скріпляю ним пов'язки для ран, якщо якесь звірєтко покалічиться, - знизав плечима Геґрід. - Йой, як воно помагає… дуже міцне, знаєш.
Слизоріг знову добряче приклався до кухля, а його очі уважно оглядали хатину в пошуках, як здогадувався Гаррі, нових скарбів, завдяки яким можна було б забезпечити себе чималими припасами настояного в дубових діжках меду, зацукрованих ананасів та оксамитових домашніх курток. Він підлив вина Геґрідові й собі, розпитуючи того про істот, які мешкають зараз у Лісі, і про те, як Геґрід примудряється за ними всіма пильнувати. Геґрід дуже розбалакався через випите спиртне та Слизорогову улесливу цікавість, перестав витирати очі й захопився довжелезною розмовою про розведення посіпачок.