Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Підбадьорений такою думкою, Гаррі погортав свою «Прогресивну методику зіллєваріння» і знайшов там детально виправлений Напівкровним Принцом рецепт еліксиру для створення радісного настрою. Чогось такого, здається, хотів Слизоріг, до того ж, еліксир міг би (серце в Гаррі аж закалатало) так поліпшити Слизорогові настрій, що той з радістю поділився б спогадом. От якби ж Гаррі переконав його покуштувати цей еліксир…
- Ну, на вигляд просто чудово-пречудово, - сплеснув руками Слизоріг десь через півтори години, коли Гаррі показав йому яскраво-жовтий вміст свого казанка. - Еліксир радості, якщо не помиляюся? А що це пахне? Ммм… ти додав гілочку м'яти? Нетрадиційно, Гаррі, але як натхненно. Ще б пак, м'ята служитиме противагою до випадкових побічних ефектів-гучного співу і смикання за носи… Хлопче, я просто не уявляю, де в тебе беруться такі блискучі ідеї… хіба що…
Гаррі ногою заштовхнув Принців підручник глибше в сумку
- … це в тобі проявляються мамині гени!
- О… так, мабуть. - полегшено зітхнув Гаррі.
Ерні набурмосився - заради того, щоб хоч раз перевершити Гаррі, він придумав свій власний відвар, але він чомусь скипівся й злипся, утворивши на дні казанка фіолетову галушку. Мелфой з кислим обличчям уже складав речі - Слизоріг сказав про його гикальний розчин «так собі».
Продзвенів дзвоник, і Ерні з Мелфоєм відразу вийшли.
- Пане професоре, - почав було Гаррі, але Слизоріг швиденько озирнувся; побачивши, що в класі, крім нього й Гаррі, вже нікого не лишилося, він чкурнув до виходу.
- Пане… пане професоре, чи не хотіли б ви скуштувати мій відвар?… - розпачливо гукнув йому вслід Гаррі.
Та Слизоріг уже зник. Розчарований Гаррі вилив з казанка еліксир, зібрав речі, вийшов з підвалу й помалу почав підійматися сходами до вітальні. Рон і Герміона повернулися пізно пополудні.
- Гаррі! -вигукнула Герміона, пролазячи крізь отвір за портретом, - Гаррі, я склала!
- Молодчина - похвалив він її. - А Рон? -Він… трохи недотяг, - прошепотіла Герміона, коли в приміщення горблячись, увійшов смутний і невеселий Рон.- Йому просто не пощастило, малесенька дрібничка, екзаменатор помітив, що він залишив на місці старту половину брови… А тобі як пішло зі Слизорогом?
- Ніяк, - зітхнув Гаррі, коли Рон підійшов. Не по щастило, старий, але наступного разу складеш будемо разом.
- Мабуть. - похмуро погодився Рон.-Але ж пів брови. Яка йому різниця!
- Розумію,- заспокоювала його
Герміона, - це таки несправедливо…
За вечерею друзі на всі заставки кляли екзаменатора з явлення, і Рон трошки повеселів, тож по дорозі з Великої зали до вітальні можна було поговорити про ситуацію зі Слизорогом та його спогадом.
- То що Гаррі… Використаєш фелікс-феліціс чи ні?- присікався Рон.
- Мабуть, так буде краще. - погодився Гаррі. - Навряд чи мені потрібна вся пляшечка, то ж на цілих дванадцять годин… вип'ю один великий ковток. Дві-три години мені вистачить.
- Це таке класне відчуття, коли його вип'єш. - згадував Рон. - Ніби вже ніколи не помилятимешся.
- Що ти мелеш? - засміялася Герміона. - Ти ж його ніколи не пив!
- Але ж я думав, що випив. - сказав Рон таким тоном, наче пояснював очевидне. - А це майже те саме…
Друзі побачили, як Слизоріг зайшов до Великої зали, і. добре знаючи, що він за їжею не поспішає, певний час сиділи у вітальні, розробляючи план, щоб Гаррі пішов до кабінету Слизорога аж тоді, як той туди повернеться. Коли сонце торкнулося верхівок дерев Забороненого лісу, вони вирішили, що вже час. Переконалися, що Невіл, Дін і Шеймус залишаються у вітальні, і прокралися до хлопчачої спальні.
Гаррі дістав з самого дна валізи скручену шкарпетку й вийняв з неї невеличку блискучу пляшечку.
- Ну, будьмо. - сказав Гаррі. Підніс її до губ, і відпив акуратно відміряний ковток.
- Ну, як воно? - прошепотіла Герміона.
Гаррі якусь мить мовчав. А тоді повільно, але невідворотно його охопило п'янке відчуття безмежності власних можливостей; йому здавалося, що він здатен на все - на все, що завгодно… а здобути Слизорогів спогад було тепер не тільки можливо, а й неймовірно легко…
Він з усмішкою звівся на ноги, впевнений у собі, як ніколи.
- Чудово! - вигукнув він. - Справді чудово! Що ж… іду до Геґріда.
- Що? - в один голос ошелешено зойкнули Рон і Герміона.