За східнім обрієм [Спомини про пережите]

На десятому, в силу обставин, Дужий почав ставитись до мене досить гарно. А я з цікавістю його слухав тоді, як він оповідав не про себе, а про своїх колеґ з центрального Проводу ОУН.

Оповідаючи про перші установчі збори УГВР, він сказав, що після вибору щось на зразок уряду, протокол тих зборів і проведених на них виборів уряду вислали для ратифікації Бандері і Стецькові. А Стецько на це відповів поздоровленням вибраним на тих зборах всім «міністрам» і президентові професорові Восьмаку та віце-президентові Василеві Мудрому, а не поздоровив лише вибраного там на голову уряду Волошина Ростислава, натомість підписуючи цей свій документ, він написав так: «Голова Ради Міністрів Стецько». Отож, прочитавши той його підпис, стало ясно, чому він не поздоровив Волошина з вибором його на голову ради міністрів. Першим той документ прочитав Шухевич Роман і, не сказавши жадного слова, передав Маївському, і так мовчки прочитали всі і тільки в знак неприємного здивування руки розставляли. Ця відповідь Стецька викликала несмак у всіх присутніх.

Розповіді Дужого я вислуховував з вийнятковою уважністю, бо вони допомагали мені виробити ясну уяву про загальний рівень як центрального Проводу ОУН, так і про уряд УГВР. І на основі того всього в мене виробилась уява не в користь ОУН і УГВР. Із всього того було видно, що весь центральний провід стояв не багато вище від Петра Дужого.

Сила ОУН скривалася не в центральному Проводі, а в середньому активові і фанатичних низах та відділах УПА, у яких було дуже мало членів ОУН навіть серед командного складу УПА. Бо навіть начальник штабу УПА-Північ, полковник Ступницький, був петлюрівським старшиною УНР, а не членом ОУН. У розмові з Дужим про ідеологію ОУН, він одного разу висловився, що основна заслуга Донцова полягає у тому, що він дав нам «зуби».

— Може й так, але донцівськими зубами Глива кусав вже вас та Ґоя Івана, а не ворогів нації. А я уважаю, що Донцов заподіяв найбільше зла для нашої нації саме тим, що він відкрив двері в політичне і громадське життя нації всякому суспільному мотлохові, який являється соціяльним злом. Там, де його допустили до громадсько-політичного життя, він став і громадсько-політичним злом і ганьбою нації. Оце і є результати донцівського добору в зубату еліту, оце і є його аристократія духа.

Всі ідеології тоталітарних систем в теорії дуже стройні, у них все грає чітко, як годинник, але в практичному житті, то це суцільне насильство над суспільством.

Одначе в практичному житті Дужий ніколи не загравав з паразитами і не пестив їх біля себе, він лише в теорії абстрактно для красивого словечка говорив про ті «зуби». Тому ж то ті зубасті паразити часто і на нього клацали зубами. На десятому я з Іваном Ґоєм ізолювались і жили своїм внутрішнім духовним життям зовсім окремо. На роботу ми не ходили, часу вільного було багато. Отож я обзавівся грядкою і виростив на ній багато цибулі, редьки, огірків і трохи картоплі. Робота на грядці і книжка приносили мені душевне задоволення, і я забував про всі ті драчки, які виникали в середовищі Дужого, Гливи і Фіца. Лише час від часу я зустрічався з Рачунасом, Дужим і Кархутом.