Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Щоб відстояти своє місто, ольвіополітам довелося вдатися до низки заходів, які уможливили наступний, найбільший за всю історію Ольвії, економічний розквіт. Для успішної боротьби із Зопіріоном необхідно було не тільки збільшити військо, а й ліквідувати найболючіші протиріччя: було звільнено рабів, надано права громадянства іноземцям, скасовано або зменшено борги [Macrob., Sat., І, 33; IOSPE, І2, 25—31]. Таким чином вдалося зняти соціальне напруження. В цьому процесі важливу роль відіграв ольвіополіт Каллінік, син Евксена, на честь якого одразу після облоги (330— 325 рр.) було видано почесний декрет. Є припущення, що під час облоги в Ольвії стався політичний переворот, унаслідок якого до влади прийшли демократи на чолі з Каллініком[781]. Це було перемогою демократичного ладу в суспільстві.

Новій владі довелося насамперед зайнятися розв’язанням економічних проблем, зокрема фінансовою реформою. Так, було внесено зміни в грошовий обіг для зміцнення полісної монетної системи — ольвіополіти почали карбувати «борисфени», мідні монети «згідно з розрахунком»[782]. Таким чином, кількість карбованої мідної монети мала співвідноситися з масою золота та срібла, що були на цей час в обігу на ринку Ольвії.

Заслугою Каллініка були й інші дії. Так, він упорядкував роздачу робіт підрядникам і, можливо, цим збільшив доходи поліса. Та чи не найважливішим його діянням було залагодження соціальних конфліктів за допомогою скасування боргів та відміни оподаткування громадян, яке існувало до цього часу.

За свої дії Каллінік здобув шану та був удостоєний значної нагороди — йому було поставлено статую, а грошова нагорода склала 1000 золотих (8,5 кг металу). Така велика нагорода свідчить не тільки про особливі заслуги цього громадського діяча, а й про достатні можливості поліса. Про це свідчить і той факт, що на початку останньої чверті IV ст. до н. е. на ознаменування перемоги над Зопіріоном ольвіополіти здійснили невелику емісію золотих статерів дуже високої якості[783].

У цей час неспокійною була ситуація на Понті — там діяли морські розбійники, котрі захопили священний острів Ахілла — Левку, святиню не тільки ольвіополітів, а й усього еллінського світу. Ольвіополіти повинні були не тільки захистити острів, а й підтвердити своє володіння, керуючись «заповідями батьків». Громадянин, який здійснив цю операцію, був нагороджений — на знак пошани йому було поставлено статую і пізніше поховано за рахунок поліса [IOSPE, Р, 325].

Після облоги Зопіріона дещо змінилася зовнішня політика Ольвії, з'явилася потреба переглянути міжнародні зв'язки поліса. Зокрема, це виявилося у відносинах з метрополією Ольвії — Мілетом[784]. Так, безпосередньо після облоги (близько 329—328 рр.) було поновлено договір між Мілетом та Ольвією про ісополітію, який існував ще в V ст. до н. е.[785] й за яким громадяни обох полісів мали рівні права як у метрополії, так і в колонії — відправляти культи в одних святилищах, ателії (звільнення від податків, державних повинностей тощо), займати державні посади, проедрії (займати почесні місця), брати участь у змаганнях, розглядати справи у судах. І хоча ініціатива появи цього документа, найімовірніше, належала Мілету[786], проте й ситуація в Ольвії, пов'язана з облогою Зопіріона та змінами у політичному устрої унаслідок утвердження влади демократів у полісі теж зіграла свою роль[787].