Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
— Я тебе прошу, зараз почнеться твоє улюблене «Авраам породив Ісаака»! Діло кажи, тягнеш кота за яйця.
— Ну, Скляренко так само вдома не живе місяців сім. Але додому заходить частіше, два рази по двадцять баксів матері заносив. Більше Рожнова про синового друга нічого не знає, — Притула знову замовк, очікуючи, поки начальник знову про щось запитає.
— І то все? Вони десь лише вдвох живуть, більше нікого з ним немає?
— Звідки я знаю? — щиро здивувався старший лейтенант.
— Значить, так…
Машинально промовивши звичну підсумкову фразу, Калита відчув — він не знає, які вказівки давати зараз оперові. Вірніше, знав, але практичне їх виконання було нереальним. Встановити коло знайомих Рожнова і Скляренка, знайти та опитати кожного, відсіяти непотрібних персонажів і в результаті копіткої роботи виявити або не виявити, чи входив до їхньої компанії ще хтось, чи була компанія сталою, чим переважно займалися Рожнов і Скляренко, в яких місцях полюбляють бувати. Якби в ідеалі на виконання подібного завдання кинути весь особовий склад УБОЗу, а також залучити оперативників із районних відділень, а заодно — дільничних, кінець кінцем якісь зрушення у справі почали б відбуватися. Але людей катастрофічно бракувало, на Притулі з Деревієм висіло ще кілька нерозкритих справ, не менш важливих. Крім того, бандитські напади вчинялися в місті та області майже щодня, над ними теж треба працювати, тому ідею з копітким і, коли чесно, малоперспективним опитуванням знайомих Калита облишив. Звичайно, аби йшлося про розкриття контрольного чи просто особливо тяжкого злочину, зняття людей з поточних справ для тотального опитування можливих свідків видавалося б логічним. А тут невідомо, чи взагалі вони знайдуть труп. Хоча, з другого боку, Калита погоджувався з Черниченком: якщо не вбивство, то насильство точно застосоване. Побитий «Опель» — раз, мобілка зниклого в чужих руках — два. От уже ж болячка!
— Значить, так, — повторив Калита. — ‘Вони хату десь наймають. Через знайомих надійніше і дешевше, але небезпечніше. Бо навіть коли від армії переховуєшся, краще, аби про ці проблеми знало дуже мало людей. Правильно?
— Ага, — легко погодився Притула.
— Припустімо, хату вони найняли просто за оголошенням у газеті. Почни з агенцій, що здають житло як посередники. Їх не аж так багато, телефони в різних газетах повторюються. Хоч один з них та мусив засвітити на такій фірмі свій паспорт.
— А коли вони повелися на приватне оголошення?
— Складніше, — погодився Калита. — Але ти спочатку зроби, що я тобі кажу. Облом вийде — доповіси про негативний результат, далі щось почнемо думати. Головне — план оперативно-розшукових заходів. Чи ти забув, як у нас усе це робиться? От і давай, движняку побільше.
— Сам не впораюся.
— Куди подінешся? Деревія не дам, у нього роботи вище даху. Все, вперед, на міни.
Так минула друга доба від дня зникнення Руслана Микитенка.
Другу добу його дружина Алла не могла заснути без снодійного.
За дві доби матері Руслана встигли викликати «швидку» тричі.
Не принесла відчутних результатів і перша половина дня третьої доби. Опери товклися на місці, не уявляючи собі, як використати інформацію про наявність у вісімнадцятирічного Ігоря Рожнова, котрий не мав жодних проблем із законом, чужого мобільного телефону. Притула обійшов шість агенцій, котрі займалися орендою житла, приніс паку комп’ютерних роздруківок із даними про найм за останніх півроку, аби підколоти їх до оперативно-розшукової справи. Прізвища Рожнов і Скляр, як і прогнозував Калита, ніде не фігурували.
А під вечір мобільний телефон зниклого Микитенка знову озвався.
7
У своєму кабінеті старший оперуповноважений майор Калита зібрав для наради всю створену для роботи у цій справі опергрупу.
Власне, кістяк її складали опери, які працювали у справі щодо збройного нападу на фірму «Драко». Підстав пристебнути до справи інші аналогічні пограбування, що відбулися за останні місяці тільки в місті, не кажучи вже про область, не було. Озброєні бандити в масках — не така вже рідкість, зовсім не характерний почерк. Коли йти за такою схибнутою логікою, то всі пограбування від царя Гороха здійснює одна й та сама людина, а це виглядає абсурдом. Навпаки, якби бандити діяли нахабно, без масок і рукавичок, чи були озброєні якоюсь незвичною зброєю, наприклад, гранатометами на зразок «Мухи», тоді інша справа. Тоді можна об’єднувати такі епізоди за спільними ознаками. За три тижні, відколи в «Драко» постріляли охоронців, оперативники Сергій Корбут та Максим Глод не просунулися ані на крок уперед, за що регулярно отримували керівні втикони. Тепер Корбута слухали п’ятеро: окрім Корбута і Глода — Сташенко, Притула і Деревій.