Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Врешті-решт, особистий досвід більшовиків в Україні важив для них більше, ніж ідеологія, а особливо досвід Громадянської війни в Україні. Для всіх членів Комуністичної партії ця війна стала справжнім вододілом як в особистому, так і в політичному вимірах. Напередодні 1917 року мало хто з лідерів більшовиків чогось досяг. Вони залишалися туманними ідеологами й невдахами за будь-якими мірками. Вони заробляли гроші, пишучи статті для нелегальних газет, регулярно потрапляли до в’язниці, мали складне особисте життя, не набули досвіду роботи в уряді чи органах влади.

Завдяки Жовтневому перевороту більшовики несподівано потрапили у вир міжнародних подій. Уперше вони стали відомими та отримали владу. Це врятувало їх від забуття і підтверджувало слушність їхнього вчення. Успіх революції довів як більшовицьким лідерам, так і багатьом іншим, що Маркс і Ленін мали рацію.

Проте революція також швидко змусила більшовиків захищати свою владу, в результаті чого відбулися зіткнення не тільки з ідеологічними контрреволюціонерами, а й зі справжньою, і дуже кривавою контрреволюцією, котру потрібно було негайно перемогти. Наступна Громадянська війна спонукала їх створити армію, міліцію та пропаганду. Для більшовиків ця війна стала передусім уроком з націоналізму, економічної політики, розподілу продовольства, а також і насильства, до якого вони згодом вдалися. Варто зазначити, що досвід більшовиків в Україні суттєво відрізнявся від досвіду в Росії, адже саме в Україні вони зазнали нищівної поразки, котра ледве не зруйнувала їхню новонароджену державу. Багато пізніших поглядів Кремля на Україну, включно з недовірою до селян, підозрою до української інтелігенції та зневагою до республіканської компартійної організації, значною мірою закорінені в цьому періоді.