Беру свої слова назад

Але Жуков не зробив ні того, ні іншого: і стрілецьку дивізію з авіаційним полком флоту не віддав, і свої плани оборони розкрити не дозволив. Як потім з'ясувалося, жодних планів оборони Лібави у Жукова взагалі не було. Понад те, 148-й винищувальний авіаційний полк, як і всі інші полки, мав категоричний наказ літаків противника не збивати.

У перший день війни Лібава опинилась у зоні бойових дій. Частина кораблів зуміла вирватися. Частина була підірвана. Деякі потрапили в руки супротивника. Командир бази капітан 1 рангу М.С. Клеванський був визначений винуватцем і розстріляний. Але все сталося тому, що німецька 291-а піхотна дивізія вже в перший день війни відрізала Лібаву від своїх тилів і з околиць міста почала обстріл гавані. Відбивати німецьку піхоту повинна була радянська 67-а стрілецька дивізія за геніальними планами Жукова. Але з якоїсь причини наша стрілецька дивізія, перебуваючи біля самого кордону, «не мала завчасно підготовленої оборони» (ВІЖ. 1962. No 4. С. 45).

«Після падіння Лієпаї під загрозою захоплення з суші виявилася Рига, а потім і Таллінн. Сухопутний фронт оборони цих баз не був підготовлений» (ІВВВРС. Т. 2. С. 44).

«Сухопутна оборона головної бази Червонопрапорного Балтійського флоту - Таллінна до початку війни взагалі не планувалася» (Червонопрапорний Балтійський флот у битві за Ленінград. 1941-1944. С. 51).

Геніальний Жуков перед війною не передбачав, не планував і не готував сухопутну оборону ні Лібави, ні Риги, ні Таллінна. І вони разом з величезними запасами дісталися противнику. Сухопутна оборона не тільки балтійських, але й чорноморських баз не готувалася тому, що великий Жуков був упевнений: противник до цього рубежу не дійде. І ось на черзі Ленінград. «Загроза Ленінграду з південного заходу, з боку Східної Пруссії, в розрахунок майже не приймалася, і в плані нашої оборони можливість прориву противника на цьому напрямку, по суті, не враховувалася» (Генерал-майор авіації А. Новіков. ВИЖ. 1969. No 1. С. 63).