Гаррі Поттер і напівкровний принц

- А в тебе що?-запитала Герміона, не слухаючи Рона, - Ти увесь цей час простовбичив біля кімнати на вимогу?

- Угу, - зізнався Гаррі, - І знаєш, кого я там зустрів? Тонкс.

- Тонкс?-одночасно здивувалися Рон і Герміона. -Так. Каже, що прийшла відвідати Дамблдора…

- Якщо хочете знати, - сказав Рон, коли Гаррі переповів свою розмову з Тонкс, - вона трохи схибнулася. Не може отямитися після того, що сталося в міністерстві.

- Це якось дивно. - чомусь стривожилася Герміона. - Вона мала б охороняти школу, чого це вона раптом покинула пост і прийшла побачитися з Дамблдором. якщо його немає в школі?

- Я тут подумав. - вагаючись, сказав Гаррі. Було якось дивно висловлювати це припущення: воно більше пасувало б Герміоні, аніж йому, вам не здається, що вона могла… знаєте… закохатися в Сіріуса?

Герміона глянула на нього круглими від подиву очима.

- Чого тобі таке спало на думку?

- Не знаю, - стенув плечима Гаррі. - але вона ледь не розридалася, коли я згадав його ім'я… а ще її патронує тепер великий і чотирилапий… я так подумав, чи не став він… знаєте… ним.

- Цікава думка, - замислилася Герміона. - Але я все одно не розумію, навіщо їй було йти в замок для зустрічі з Дамблдором? Якщо вона справді лише заради цього тут з'являлася…

- А що я вам казав? - промугикав Рон з набитим ротом. - Вона стала трохи дивна. Розгубилася. Жінки, - велемудро прорік він Гаррі. - їх легко засмутити.

- Проте, - глузливо сказала Герміона, струснувшись від роздумів, - навряд чи можна знайти жінку, яка б сиділа півгодини набурмосена лише тому, що мадам Розмерту не розсмішив її анекдот про відьму, цілителя та мімбулус мімблетонію.