Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
Ліна зблідла. Це було Коло крові. Тепер вона тримала свічку з заплющеними очима, а в зелений вогонь впліталися жовтогарячі смуги, розлітаючись на інші свічки і запалюючи їх теж.
— Ліно! — вигукнув я крізь спалахи, але вона не відповіла. Полум’я розсіяло темряву і злетіло догори так високо, що я збагнув: сьогодні вночі в Рейвенвуді даху бути не може. Я заплющив очі від гарячого і сліпучого вогню і згадав День усіх святих. А що як усе починається знову? Я спробував пригадати, як вони намагалися відігнати Сарафину, що співали. Як це заклинання назвала Мейконова мати?
Sanguinis. Але я не пам’ятав слів, не знав латини й уперше в житі пошкодував, що не ходив до хору.
Раптом хтось загамселив у двері, й свічки погасли. Зникли мантії, темрява й вогонь — від них не залишилося й сліду. Як за звичаєм, всі опинилися за святковим сімейним столом з іменинним тортом. Та ще й заспівали.
«Що за?..»
Пісня скінчилась, а стукіт у двері — ні. Величезний іменинний торг із трьома шарами рожевого, білого та сріблястого крему стояв посеред зали на невеличкому столику, вкритому білою скатертиною і сервірованому нібито для гостей. Ліна задула свічки, відмахуючись від диму в тій-таки кімнаті, де хвилину тому палахкотіли вогні. Усі зааплодували. У джинсах і моїй олімпійці Ліна здавалася звичайною іменинницею, якій щойно виповнилося шістнадцять.
— От молодець! — бабуся відклала в’язання і взялася нарізати торт, а тітка Дел заходилася розливати чай. Ріс і Раян принесли величезну купу подарунків, а Мейкон сів у сторічне крісло-гойдалку і налив собі й Барклі віскі.
«Л., у чому справа? Що відбувається?»
«Хтось прийшов, тому вони обачні».
«Я за вами не встигаю».
«З’їж краще торта. Це ж вечірка з нагоди дня народження, ти не забув?»
Хтось наполегливо стукав у двері, й Ларкін врешті відірвався від поїдання іменинного торта. До речі, Ліниного улюбленого, з солодким сиром і какао.
— То хтось відчинить чи ні?
Мейкон струсив крихти з кашемірового піджака і спокійно перевів погляд на Ліниного брата:
— В будь-якому разі, Ларкінс, подивись, хто там.
До Ліни ж він похитав головою. Це означало, що вона сьогодні не відчинятиме дверей. Ліна кивнула на знак згоди і притулилася до бабусі, усміхаючись над солодким іменинним частуванням, як справжня любляча онучка. Такою вона й була. Потім вона поплескала по диванній подушці поряд із собою, а це означало, що настав мій час знайомитися з бабусею. Супер.
Та коли у передпокої почувся цей голос, я зрозумів, що краще би перезнайомився зі всіма бабусями на світі. Як же я не хотів зустрічати тих, хто зібрався за дверима, а це були Ридлі й Лінк, Саванна й Емілі, Іден і Шарлотта, решта їхнього фан-клубу та хлопці з баскетболу. Чомусь ніхто з них не одягнув своїх «янгольських» футболок, але я зрозумів причину. У Емілі на щоці сіріла пляма — вони щойно повернулися з історичної реконструкції. Тут я втямив, що ми з Ліною майже все проґавили, а отже, залік з історії нам не світить. На сьогодні залишилася хіба що вечірня програма і феєрверки, але зараз мені було смішно, що я взагалі раніше так переймався через шкільні оцінки.
— Сюрприз!
Ні, словом сюрприз це не описати — Рейвенвуду знову дісталися хаос і небезпека. У холі не було де яблуку впасти, і бабуся помахала гостям з дивана. Мейкон продовжував пити віскі, спокійно і стримано, як завжди. Лише добре знаючи його, можна було здогадатись, що він злиться.
Та й узагалі, як подумати — навіщо Ларкіну було їх впускати?
«Тільки не це».
«Вечірка-сюрприз, я зовсім про неї забула».
На передній план вийшла Емілі:
— А де ж іменинниця?
Вона розкинула руки, очікуючи на Лінині обійми, але Ліна відступила. Однак Емілі це не спинило.
Вона взяла Ліну під руку, як близьку подругу, і додала:
— Ми планували цю вечірку цілий тиждень. У нас навіть музика з собою, а Шарлотта взяла напрокат ліхтарики, щоб усім все було видно. Ну… тобто щоб біля Рейвенвуду не було так темно, — Емілі заговорила пошепки, ніби мова йшла про торгівлю на чорному ринку. — А ще в нас є персиковий шнапс.
— Ходімо поглянеш! — вичавила Шарлотта, вдягнена в такі вузькі джинси, що не могла дихати. — Ще є лазер. У Рейвенвуді буде рейв, круто, скажи? Просто як на вечірці у Самервільському коледжі.