Нічний адміністратор

«Саме так він і зробив з Софі», — подумав Джонатан.

— А ти? — спитав він.

— А що я? — їй захотілося бренді. Оскільки бренді у нього не було, то він налив їй віскі. — Все брехня, — сказала вона.

— Що брехня?

— Моє життя. Мені кажуть, хто я така, я вірю на слово й граю цю роль. Ось, що я роблю. Я завжди вірю людям. Не можу нічого з собою зробити. Раптом невідомо звідки з’являєшся ти і кажеш, що я збилася на манівці. Але він говорить мені щось зовсім інше. Він каже, що я його совість. Що все це заради нас з Деніелем. Одного вечора, у присутності Коркі, він так і сказав, — вона ковтнула віскі. — Керо каже, що він продає наркоту. Ти знав? Величезні поставки в обмін на зброю і ще бозна-що. Ідеться не про балансування на грані дозволеного чи про махлювання. І не про звичайну дозу, щоб вечірка минула веселіше. Керо каже, що ідеться про повномасштаб-ний організований мегазлочин. А ще вона каже, що я коханка гангстера — це ще одна версія мене, яку я намагаюся переварити. Повір, у теперішні часи бути мною — справжнє свято.

Вона знову глянула на нього, прямо і не моргаючи.

— Я по вуха в гімні, — сказала вона. — Я вляпалася у це з широко заплющеними очима. Я на все це заслужила. Тільки не кажи мені, що я зійшла на манівці. Я сама можу собі вичитати мораль. Досить про мене. А що в біса ти за один? Ти теж явно не Мати Тереза.

— А на Роуперову думку, що я за один?

— Він каже, що ти добряче влип. Але ти хороший хлопа-ка. Він тебе хоче підрихтувати. Йому вже осточортіло, що Коркі вічно перемиває тобі кістки. Щоправда, він не зловив тебе на гарячому у нашій спальні, правда? — сказала вона, знову пирхаючи. — Давай послухаємо твою версію подій.

Він далеко не одразу відповів. Спочатку подумав про Берра, потім — про себе, і про всі правила, які забороняли йому видавати інформацію.

— Я доброволець, — сказав він.

Вона скривилася:

— Працюєш на поліцію?

— Щось таке.

— Скільки в тобі від тебе самого.

— Сам хочу збагнути.

— Що вони з ним зроблять?

— Зловлять. Притягнуть до суду. Посадять.

— Як ти можеш добровільно робити таку роботу? Боже правий.

Під час підготовки до завдання Берр не сказав йому, як діяти у такій непередбачуваній ситуації. Він витримав паузу, щоб усе обдумати. І ця тиша, як і відстань між ними, здавалося, радше їх зближувала, ніж розділяла.

— Усе почалося з однієї дівчини, — сказав він. А потім виправився: — 3 жінки. Роупер і ще один чоловік замовили її вбивство. Я почувався відповідальним за її смерть.

Згорбившись і все ще закутавшись у накидку, вона обвела поглядом кімнату, а потім знову глянула на нього:

— Ти кохав її? Цю дівчину? Цю жінку?

— Так. — Він посміхнувся. — Вона була моєю совістю.

Вона обдумувала його слова і, вочевидь, сумнівалася, чи схвалити їх.

— Коли ти врятував Деніела, у «Мама Лоу», це все теж була брехня?