Нічний адміністратор

— Як я взагалі примудрилася в це вляпатися? — запитала вона. — Я не про тебе. Про нього. Про це місце. Про Кристал і всю цю срану фігню.

— Коркі сказав, він купив тебе на кінному аукціоні.

— Я жила на правах коханки в Парижі.

— Що ти робила в Парижі?

— Та, трахалася з цими двома чоловіками. У мене так завжди буває: я трахаю не тих, кого треба, а всі толкові залишаються поза грою. — Вона ще раз відсьорбнула кави. — Вони мали хату на вулиці Ріволі. Вони добряче зашугали мене. Наркота, хлопці, випивка, дівчата, я, повний набір. Одного ранку я прокинулася, а навколо мене купа тіл. Усі відключилися. — Вона кивнула сама собі, ніби казала: так, саме це і була точка неповернення. — Окей, Джемаймо, сказала я собі, хрін з ними, з тими двомастами фунтами, кидай все і давай дьору. Я навіть не спакувала свої речі. Просто переступила через тіла і пішла на аукціон чистокровних коней у Мезон-Лаффіт, про який я прочитала у «The Trib». Я хотіла подивитися на коней. Я все ще була добряче під кайфом і в голові у мене крутилася лише одна думка: коні. Це єдине, чим ми займалися, поки батькові не довелося все розпродати. Каталися верхи і молилися. Ми шропширські католики, — понуро пояснила вона, немов зізнавалася у сімейному проклятті. — Я, мабуть, усміхалася. Бо цей привабливий чоловік середнього віку підійшов до мене і сказав: «Якого коня ти б хотіла?» І я відповіла: «Отого великого, у вікні». Мені було... легко. Вільно. Ніби я була в фільмі. Ти знаєш це відчуття. Для мене це був лише жарт. Але він її купив. Capy. Торги пройшли дуже швидко і я в них не вслухалася. З ним був якийсь пакистанець, який нібито теж брав участь у торгах. А потім він просто повернувся до мене і сказав: «Вона твоя. Куди її відправити?» Я перелякалася до смерті, але вирішила дограти цю виставу до кінця. Він повів мене у магазин на Єлисейських полях і, окрім нас, там більше нікого не було. Він заздалегідь наказав розігнати всю потолоч до нашого приходу. Ми були єдиними клієнтами. Він накупував мені шмоток на десять тисяч фунтів і зводив у оперу. А потім запросив на вечерю і розповів про острів під назвою Кристал. Далі він повіз мене у готель і трахнув. Я й подумала: вбила одним пострілом усіх зайців. Томасе, він же не погана людина. Він просто робить погані вчинки. Як водій Арчі.