Чужинець на чужій землі

— Добре, він зможе її отримати, якщо Майк не візьме. Проте я просто принесу її тобі. Я не буду особисто віддавати її Дюку — він може щось не те подумати.

— Дівча, тобі сподобалися б його думки. У пошті немає більше нічого надзвичайного??

— Ні. Звичайний урожай — від тих, хто хоче, щоб Майк підтримав це і те чи дав знак «Офіційний представник Людини з Марса» цьому й тому; один персонаж мав мужність попросити про п'ятирічну монополію на його ім'я без виплати гонорару, проте водночас хотів, щоб Майк це профінансував.

— Мене вражають такі щиросердні злодії. Підіграй йому. Скажи, що Майк такий багатий, що робить crepes suzettes[53]з наполеонівським бренді, і що йому потрібно витратити певну суму на податки, — тож яких саме гарантій він схоче?

— Ви це серйозно, бос? Задля цього мені доведеться перевернути величезну купу, вже спаковану для містера Дугласа.

— Звісно, я не серйозно. Крадій вже завтра був би тут, причому разом з родиною. Проте ти дала мені гарну ідею для оповідання — тож біжи собі. Сюди!

Майк не зацікавився «огидною» картинкою. Він правильно ґрокнув (лише теоретично), що символізують лист та зображення, і вивчив його з розсудливим захватом, з яким роздивлявся кожного метелика, що пролітав поруч. І метелики, і жінка для нього були надзвичайно цікавими; весь фокальний світ довкола нього дійсно зачаровував його, і він хотів пити все це так глибоко, щоб його ґрокання стало ідеальним.

Він інтелектуально розумів, що йому пропонували механічні та біологічні процеси в тих листах, проте дивувався, чому ті незнайомці хочуть його допомоги в оживленні своїх яєць. Майк розумів (без ґрокання цього), що ті люди проводять цей ритуал лише через просту необхідність «зближення» — ймовірно, не менш важливу та цінну, ніж водна церемонія. Він хотів це ґрокнути.

Проте Майк не поспішав: «поспішати» — це одна з людських ідей, яку він узагалі не міг ґрокнути. Він несвідомо розумів ключову важливість правильного розрахунку в усіх діях — але з марсіанської точки зору, де правильний розрахунок здійснювався завдяки очікуванню. Звичайно, він помітив, що його людським братам не вистачає його власного підходу до часу, і вони часто змушені чекати швидше, ніж марсіани. Але він не використовував їхню невинну незграбність проти них, а просто навчився, як вони, — і заради них, — чекати швидше.

Насправді він інколи чекав швидше так вміло, що люди вирішували, що він надто поспішає. Проте люди помилялися: Майк просто пристосував своє очікування з ретельним урахуванням потреб тих, хто його оточував.

Тож він прийняв вказівку Джилл, що не буде відповідати на жодну з цих братерських пропозицій від людських самиць, проте погодився з тим, що це не остаточне вето, а очікування, — можливо, століття з цього моменту було б достатньо; у будь-якому разі, для цього був неслушний час, оскільки так говорила його водний брат Джилл.