Революция 1917 года глазами современников. Том 2 (Июнь-сентябрь) [FineReader 14]

До цього мусимо додати ще одну річ, а саме заходи коло паралізування того специфічного лиха на нашому ґрунті, яке в Галичині виявлялось під маскою москвофільства, а у нас спочатку йтиме не тільки під реакційними лозунгами. Вже органічна робота коло піднесення культури й добробуту народу це лихо, звичайно, дуже приборкає, але не треба забувати, що національні меншості на Україні, елемент найбільш культурний, здебільшого зрусифіковані й мимоволі тягнутимуть до старого, підсилюючи тим наших чорносотенних ольстерців. Тут мало самого порозуміння з меншостями та забезпечення їхніх прав, тут треба ще утворити тісний зв’язок їхніх інтересів з автономним ладом на Україні, бо тільки тоді вони стануть громадянами землі української. Підкреслюю землі, а не нації, отже, треба новий автономний лад, як зазначав це ще Драгоманов, будувати не на самий національній, або не так на національній, як на територіальній основі. Ця основа, і тільки вона, може поєднати під стягом автономізму всі поступові й демократичні елементи, навіть ті, що під національним прапором не можуть іти й не підуть. Невеликий досвід щодо цього у нас уже навіть є. З того часу, як українство виразно стало не тільки на національному, а й на територіальному ґрунті, ідея автономізму дуже поширилась, і серед демократичних партій тепер, здається, нема жодної, яка не приймала принципіально автономії. Повернути принцип на практику - це буде дальшим ступенем на шляху порозуміння й об’єднання демократичних кругів. Національний український елемент у такому разі зовсім не одійде на задній план, він тільки перестане випинатись без потреби самими декларативними способами, і практично вага його може од того тільки збільшитися. А про це особливо треба дбати тепер, коли реакція починає знов прокрадатись до втрачених позицій, бо на Україні вона має охоту звести рахунки насамперед з українством.