Революция 1917 года глазами современников. Том 2 (Июнь-сентябрь) [FineReader 14]
- Автор: Ненароков Альберт Павлович, Журавлев Валерий Васильевич
- Год: 2017
- Язык: русский
- Жанр: История
Электронная книга - «Революция 1917 года глазами современников. Том 2 (Июнь-сентябрь) [FineReader 14]». Краткое содержание книги:
Отже, насамперед треба злізти з кону високої політики, занехаяти і химерну гонитву за властю, і фантастичні мрії про захватні способи, і всякі дипломатичні комбінації та обернутись до органічної й організаційної праці серед народних мас. Напр., добре оборудована і поставлена українська школа далеко, безмірно більше може дати для справи політичної автономії, ніж сотні найкращих демагогічних трактатів. Кілька поколіннів, переведених через рідну школу, дадуть таку міцну й непохитну відпору до наших політичних демагогів, якої не створити всякими гострими заходами. Автономія свідомого національно й освіченого народу сама прийде - так само натурально, як падає з дерева достиглий плід. Це може помалу робиться, але зате міцно, бо навіки. І для цього в рамцях вільної держави досить морального впливу і авторитету, коли не можна впливати через формальну власть.
Поруч такої органічної роботи стоїть потреба, щоб зв’язати її з реальними інтересами мас. Вони йдуть тільки за тим, хто забезпечить їм спокій, і хто задовольнить їхні економічні потреби. Економічні постулати - це найдужчий, найвимовніший і найбільш зрозумілий аргумент за автономію, кожному він і до найбільшої глибини промовляє. Хліб матеріальний разом з хлібом духовним - то дві могучі підойми, з якими можна сміливо братись і до Архімедового завдання, - принаймні, з ними можна заходитись коло того, щоб і світ перевернути - світ упередження, ледарства думки, традиційної пошани до звичних форм, несвідомості та інертності. Політична робота серед мас, але конче зв’язана тісно з економічною та культурною, тільки й може врятувати нас на тому роздоріжжі, на яке завели нас що обставини нашого державного життя, а що й наші власні тактичні помилки.
До цього мусимо додати ще одну річ, а саме заходи коло паралізування того специфічного лиха на нашому ґрунті, яке в Галичині виявлялось під маскою москвофільства, а у нас спочатку йтиме не тільки під реакційними лозунгами. Вже органічна робота коло піднесення культури й добробуту народу це лихо, звичайно, дуже приборкає, але не треба забувати, що національні меншості на Україні, елемент найбільш культурний, здебільшого зрусифіковані й мимоволі тягнутимуть до старого, підсилюючи тим наших чорносотенних ольстерців. Тут мало самого порозуміння з меншостями та забезпечення їхніх прав, тут треба ще утворити тісний зв’язок їхніх інтересів з автономним ладом на Україні, бо тільки тоді вони стануть громадянами землі української. Підкреслюю землі, а не нації, отже, треба новий автономний лад, як зазначав це ще Драгоманов, будувати не на самий національній, або не так на національній, як на територіальній основі. Ця основа, і тільки вона, може поєднати під стягом автономізму всі поступові й демократичні елементи, навіть ті, що під національним прапором не можуть іти й не підуть. Невеликий досвід щодо цього у нас уже навіть є. З того часу, як українство виразно стало не тільки на національному, а й на територіальному ґрунті, ідея автономізму дуже поширилась, і серед демократичних партій тепер, здається, нема жодної, яка не приймала принципіально автономії. Повернути принцип на практику - це буде дальшим ступенем на шляху порозуміння й об’єднання демократичних кругів. Національний український елемент у такому разі зовсім не одійде на задній план, він тільки перестане випинатись без потреби самими декларативними способами, і практично вага його може од того тільки збільшитися. А про це особливо треба дбати тепер, коли реакція починає знов прокрадатись до втрачених позицій, бо на Україні вона має охоту звести рахунки насамперед з українством.