Коли курява спаде
- Автор: Алай
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7534-5
- Переводчик: Надежда Анатольевна Кирносова
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Коли курява спаде». Краткое содержание книги:
У романі «Коли курява спаде» (1998), який зробив Алая знаменитим і за яким знято телесеріал, досліджується психологія влади, якою вона постає на ґрунті тибетського життя середини XX століття, до приходу в цей регіон Червоної армії Китаю і приєднання Тибету до КНР. У центрі роману — життя родини місцевого правителя. Оповідь ведеться від імені його нібито недоумкуватого молодшого сина. Читач знайомиться не лише зі способом життя тибетців, а й з пануючими у країні порядками, де були магічне зілля і феодальні чвари, голод і проституція, шлюби й війни, на які йшли заради захоплення земель та влади, — й усе це на тлі відрубування голів, привселюдного побиття, відрізання язиків, рук і ніг…
— Ну тепер ти більше не зможеш сказати, що ти не дурень?
Я почав пригадувати всі події від самого початку й не міг згадати, коли це я їй казав, що я не дурень. Однак я вже вирішив не розмовляти з іншими.
— Якщо він не хоче говорити — не змушуйте його, — сказав батько. — Він також чоловік у родині Мерці, і він зробив для нашої родини багато такого, чого ніхто з нас ніколи не робив. Мені дуже прикро бачити його в такому стані.
Потім усі підвелись і розійшлися, але я залишався сидіти на своєму місці.
Батько також лишився сидіти. Він сказав:
— Моя дружина не покликала мене, коли виходила. Твоя — також не покликала тебе.
Я мовчав.
— Я знаю, що ти хочеш повернутися на кордон, — сказав батько, — однак я не можу дозволити тобі цього. Якщо ти справді дурний, то повернення туди нічого не змінить, а якщо ти не дурень, тоді буде тільки гірше — тоді брати Мерці можуть взятися за найкращу зброю й підуть один на одного війною.
Я мовчав.
— Кульгавий управитель надіслав людей, щоб вони забрали тебе й повернулися, — повідомив він мені, — однак я відправив їх назад. Я не можу все доручити тобі, адже хоча ти й виконав красиво певні справи, однак я не можу бути певен, що ти — розумна людина. Я більше схильний думати, що то було диво й тобі допомагав дух, однак я не можу приймати рішення на підставі дива.
Я підвівся й пішов, покинувши його одного в їдальні. Туси низько-низько опустив голову.
У кімнаті моя гарна дружина саме розчісувалась перед дзеркалом і її довге волосся блищало в світлі ліхтаря. Я робив усе можливе, щоб моє відображення не з’явилось у дзеркалі поряд із її милим личком.
Вона посміхалася собі в дзеркало й зітхала до обличчя в ньому. Я якомога тихіше ліг у ліжко. Потім вона заговорила. Вона сказала:
— Тебе цілий день не було поруч зі мною.
Поза товстим кам'яним муром гуляв вітер, розворушуючи опале листя й суху траву.
— Ніхто в світі не повірить, що поруч із такою гарною жінкою, як я, хоча б один день не було чоловіка.
Вітер гуляв над річкою, що несла теплу воду. Однак коли він здіймав з теплого лона річки бризки, вони відразу ж ставали холодними. Таким чином і вся вода день за днем ставала прохолоднішою, аж поки одного вечора здійняті вітром краплі води не впали назад крижинками. Так наступала зима.
— Твій старший брат мав розмову зі мною, він все-таки цікавий чоловік, попри те, що зазнав поразки на війні.
Тхарна все ще розглядала себе з усіх боків у дзеркалі. Я лежав на ліжку і споглядав картину приходу зими, що явилася перед моїми очима. З полів уже все зібрали. Чорні клушиці[135] й білі голуби[136] збирались у зграї й крутилися з криками в повітрі, танцюючи по всьому небу. Однак попри це зимі все одно бракувало запалу, оскільки річка, оскільки її потік, що надавав усьому жвавості, були скуті кригою і лежали під її шаром.
— Хто б міг подумати, що ти й справді перестанеш розмовляти! — сказала Тхарна, посміхнувшись.
Вона нарешті полишила дзеркало й сіла на краю ліжка, продовжуючи говорити:
— О Небо, що робити, коли в цьому світі знаходиться дурень, який перестає розмовляти?
У цей момент пролунав стук у двері й Тхарна знову накинула одяг та сіла перед дзеркалом.
До кімнати, відсунувши двері, увійшов старший брат і сів на краю мого ліжка. Він сидів до мене спиною, а Тхарна сиділа перед дзеркалом спиною до нас обох. Брат, дивлячись на жінку в дзеркалі, сказав:
— Я прийшов провідати брата.
Відтак вони почали розмову в дзеркалі.
— З того не буде жодної користі, адже він більше не розмовляє, — сказала Тхарна.
— Це ти не дозволяєш йому чи він сам не говорить?
— Мабуть, у всіх чоловіків Мерці не все гаразд з головою?
— Я не такий, як він.
Вони, напевне, ще багато про що переговорили, я ж ненадовго занурився в сон, а коли прокинувся, вони саме прощалися. Тхарна все так само сиділа перед дзеркалом, спиною до старшого панича. Той, уже підійшовши до дверей, ще раз обернувся й сказав:
— Я буду часто провідувати брата. У дитинстві я дуже любив його. Але потім, коли він захотів стати туси, він почав мене ненавидіти. Однак я все одно буду до нього приходити.
Тхарна вже заплела розпущене волосся в косу, а тепер, залишаючись перед дзеркалом, почала її розплітати.
Уже за вікном старший панич сказав:
— Лягай спати й не переживай, що тобі ні з ким буде поговорити, адже замок великий, а ти — така гарна!
Тхарна засміялася.
135
Гірська галка — клушиця (Pyrrbocoraks pyrrhocoraks).
136
Сніжний голуб (С. leuconota). Пір'я на голові в нього грифельно-сіре, на шиї й грудях — біле, іноді бурувато-сіре; хвіст — сизий з білою смужкою; лапи червоні.