Афера на віллі

Він брався за кожну справу, до якої торкалась Яна. Варто було дівчині присісти — і він сідав біля неї, щедро сипав компліментами і раз у раз намагався торкнутися то руки, то талії.

Уже під вечір, коли прибу́ла сарана наситилася, і припинила тормосити холодильник так, ніби той був самобранкою, Вікторія відкликала Яну в одну з кімнат, змовницьки прошепотівши: «є розмова». Те, що вона не додала чогось на кшталт «пугало», безумовно, надихало.

— Я тебе вітаю, — заявила Віка, коли сестри залишилися самі.

— Справді? І з чим? Я виграла в якусь лотерею?

— Майже вгадала. Тобою зацікавився Дмитро.

Яна попрямувала до виходу. Вікторія оторопіла. Вона очікувала зовсім іншої реакції.

— Ти чого? Критичні дні, чи що? Завжди ж така чемна.

— Власне. Це мені й шкодить. Вирішила робити, як ти — тобто хамити всім без розбору, — огризнулася Яна, яка інтуїтивно завжди чекала від Вікторії якогось підступу. — Слухай, Віко, може, я й не цариця подіумів, і моє ім’я порожній звук для жовтої преси, проте я далеко не дурна. З якого б доброго дива такому хлопцеві, як Дмитро, мною цікавитися? Він сам хто, до речі?

— Е-е… манекенник. Ну тобто модель. Як і я. Ми в одній агенції працюємо.

— Як чарівно. З чим я вас обох і вітаю. І що ж, хотіла б я знати, у мені його приваблює?

— Про це краще його спитати. Але мені здається твоя незіпсованість і наївність. Неподібність до інших. Яно, — Вікторія вклала у свій голос річні запаси улесливості та прослідкувала, щоб у належному місці він здригнувся, — ну чому ти такий їжачок? Більше впевненості у собі, сестро, і світ ляже тобі до ніг.

— Сильно сумніваюся. І крім того, коли здається — хреститися треба.

— А ти спробуй. Чи ти щось втратиш, відповівши на почуття Дмитра?

— На почуття… — Яна втомлено зітхнула. — Це жарт такий, Віко? У цього Діми дівчат, хоч греблю гати. Я не можу сприймати серйозно його залицяння.

— А даремно, — зітхнула Вікторія, подумки святкуючи перемогу — їй вдалося затримати Яну, втягнути її у розмову, а це вже половина справи. — Невже він анітрохи тобі не подобається?

— Ну чому ж… Дмитро дуже симпатичний. І він один з усієї банди допомагав мені на кухні. То також бал на його користь.

— От і добре. Заміж тебе йти ніхто не силує, але скажу тобі одне, з власного досвіду — приємна чоловіча компанія збадьорює жінку. Саме те, що тобі треба.

— Дякую, лікарю, — посміхнулася Яна, та кузина, вже не слухаючи її, вислизнула з кімнати.

Голова в Яни йшла обертом — і від утоми, і від хвилювання. Як давно ніхто за нею не упадав! І як їй цього бракувало! Має рацію Віка з її сумнівним досвідом — жінці потрібно, щоб нею захоплювалися. І можна сто разів на день торочити собі перед дзеркалом: «я — найгарніша, найчарівніша», — але все це лише відлуння порожнечі. Жалюгідна спроба самонавіювання заздалегідь приречена на провал. Такі речі жінка має чути тільки від чоловіка. Бажано від коханого. Те саме, сказане мамою, подружкою, тіткою чи шефом, разом зі звісткою про затримку зарплати, належного терапевтичного ефекту не дає.