Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Коли офіцери пішли, Річард важко опустився на стілець. Він пройшов довгий шлях від лісового провідника до головнокомандуючого.

Келен пишалася їм.

Вона вже відкрила рот, щоб це сказати, але її випередила Надін.

— Спасибі, — байдуже буркнув Річард. Надін нерішуче торкнула його за плече.

— Річард, ти завжди був… Ну, я не знаю… Для мене просто Річардом. Моїм земляком. Лісовим провідником. Але сьогодні, особливо зараз, я вперше побачила тебе в іншому світлі. Ти дійсно Магістр Рал.

Річард сперся на стіл і сховав обличчя в долонях.

— Мені здається, що я скоріше волів би опинитися на дні обриву похованим разом з Храмом Вітрів.

— Не дурій, — прошепотіла вона. Келен швидко підійшла до Річарда, і Надін ковзнула геть.

— Річард, ти повинен лягти спати, — сказала Келен. — Зараз же. Ти обіцяв. Ти нам потрібен здоровим. Якщо ти не ляжеш спати…

— Знаю. — Важко відштовхнувшись від столу, він встав і повернувся до Дрефана і Надін. — У кого з вас є що-небудь, що допоможе заснути? Я вже пробував… Марно. Просто лежав і витріщався в стелю. Мій мозок ніяк не може заспокоїтися.

— Дисгармонія Фен Сан, — негайно повідомив Дрефан. — І ти сам у цьому винен, бо довів себе до знемоги. У кожного з нас є свої межі, і якщо…

— Дрефан, — ласкаво перебив його Річард, — я знаю, що ти хочеш сказати, але я роблю те, що повинен робити. Постарайся це зрозуміти. Джеган хоче нас всіх перебити. І я не можу сидіти склавши руки.

Дрефан хмикнув.

— Я все розумію, тільки ти від цього здоровішим не стаєш.

— Одним словом, я постараюся бути хорошим хлопчиком, але тільки потім, добре? Так як щодо того, щоб мені все ж якимось чином сьогодні заснути?

— Медитація, — відповів Дрефан. — Вона приведе в гармонію твої енергетичні потоки. — Річард почухав брову.

— Дрефан, сотням тисяч людей загрожує смерть, тому що Джеган жадає влади над світом. І він вже довів нам, що його рішучість не має меж. І вбивати він почав з дітей. — Річард стиснув кулак так, що побіліли кісточки. — І лише для того, щоб передати мені послання! Дітей! — Лице Річарда, навпаки, налилося кров'ю. — Ну так він прорахувався! Я ні за що і ніколи не віддам свій народ такому тирану! Ніколи! Я зроблю все, щоб зупинити чуму! Клянуся!

У кімнаті запанувала дзвінка тиша. Келен ніколи не бачила Річарда таким. Коли в його очах танцювала чарівна лють магії Меча Істини, то об'єкт цієї люті зазвичай знаходився в межах досяжності. Лють була спрямована на цілком реальну загрозу.

А зараз це була безсила лють на невидимого супротивника. Зараз перед Річардом не було ворога, з яким можна поборотися. По його очах Келен бачила, що цей гнів не чарівного походження. Це була лють Річарда в чистому вигляді, без магії.

Нарешті він зробив глибокий вдих, заспокоюючись, і провів долонею по обличчю.

— Якщо я спробую медитувати, — голос його знову звучав рівно, — то знову побачу в своїй уяві вмираючих дітей. Я цього не винесу. Мені потрібно заснути без сновидінь.