Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
— Може, й дозволю, — відповіла Келен і постукала в двері. — Річард? Ти ліг?
— Так.
Кара хотіла теж увійти.
— Я тільки на хвилинку, — сказала їй Келен. — Навряд чи він встигне за цей час мене згвалтувати.
— Від Магістра Рала всього можна чекати, — вдавано насупилася Кара.
Раїна розсміялася і грюкнула її у спину.
— На твоєму місці я б не стала турбуватися. Після того, що ми сьогодні бачили, навряд чи у когось з нас буде відповідний настрій, — сказала Келен і закрила двері.
У кімнаті горіла одна свічка. Річард лежав, укрившись до пояса ковдрою.
Келен присіла на краєчок ліжка, взяла його руку і притиснула до грудей.
— Ти дуже засмучена? — Запитав він.
— Річард, ми неодмінно одружимося. Я чекала тебе все життя. Ми з тобою разом. А все інше не важливо. — Річард посміхнувся. Його стомлені очі зблиснули.
— Ну, не все.
Келен не змогла втриматися від посмішки. Вона поцілувала його пальці.
— Я все розумію, — сказала вона, — і не хочу, щоб ти заснув з думкою, що у мене серце розбите через те, що ми не можемо одружитися прямо в цю хвилину.
— Одружимося, коли зможемо.
Він притягнув її до себе і ніжно поцілував. Поклавши долоню на його оголені груди, Келен відчула тепло його тіла, його подих, биття його серця. В інший час цей дотик неодмінно пробудив би у ній вогник бажання, але після того, що вона сьогодні побачила, це було неможливо.
— Я люблю тебе, — прошепотіла вона.
— І я тебе люблю, зараз і завжди, — прошепотів він у відповідь.
Келен задула свічку.
— Спи, любов моя.
Кара підозріло оглянула Келен.
— Минуло цілих дві хвилини.
Келен пропустила цей жартик повз вуха.
— Раїна, ти не залишишся біля дверей Річарда? А коли підеш спати, постав тут солдат.
— Звичайно, Мати-сповідниця.
— Докас, Іган, з цим сонним зіллям Річард не зможе прокинутися, якщо щось трапиться. Я б хотіла, щоб ви теж прийшли сюди, коли Раїна піде спати.
Докас склав на грудях здоровенні ручищі.
— Мати-сповідниця, ми і так не збиралися йти звідси, поки Магістр Рал не прокинеться.
Іган вказав на підлогу біля протилежної стіни.
— Ми можемо і тут подрімати по черзі, якщо знадобиться, — прогудів він. Ми будемо тут. Не хвилюйтеся за безпеку Магістра Рала.
— Спасибі вам усім. І ще одне: Надін в цю кімнату не пускати ні під яким приводом. Ні під яким.
Всі із задоволеним виглядом кивнули. Келен повернулася до Каре:
— Кара, приведи Бердіну. Я йду за плащем. І вам двом теж плащі знадобляться. Ніч сьогодні мерзотна.
— А куди ви зібралися?
— Я буду чекати вас у стайні.
— У стайні? Що тобі там знадобилося? Пора вечеряти. — Кара ніколи не заперечувала проти наказу через таку дрібницю, як вечеря. Вона просто щось підозрює.
— Тоді візьми що-небудь на кухні, повечеряємо в дорозі. Кара заклала руки за спину.
— Куди ми їдемо?
— На прогулянку.
— На прогулянку. Мати-сповідниця, куди ми їдемо?
— У замок Чарівника.
Кара з Раїна здивовано втупилися на Келен. Втім, на обличчі Кари здивування швидко змінилося виразом несхвалення.
— А Магістр Рал знає, що ти зібралася в замок?
— Звичайно, ні. Якби я йому розповіла, він би став наполягати, що поїде зі мною. А йому треба поспати, тому я нічого йому не сказала.
— А навіщо ми туди їдемо?
— Тому що Храм Вітрів зник. Чарівників, які це зробили, судили.
А всі судові звіти зберігаються в замку. Я хочу знайти звіт про це засідання.
Завтра Річард прочитає його, коли виспиться. Йому це може допомогти.
— Дуже мудро їхати в замок Чарівника серед ночі. Піду заберу Бердіну, візьму чого-небудь пожувати, і зустрінемося в стайні. Відмінний вийде пікнічок, — з відвертим сарказмом сказала Кара.
34
У Келен посипались з він великі пухнасті сніжинки і вона натягнула капюшон плаща нижче. Треба ж було зробити таку дурість і не переодягнутися у щось більш прийнятне, а не їхати в білій сукні сповідниці. Підвівшись в стременах, вона постаралася підсунути під себе поділ сукні. Сидіти з голими ногами в холодному сідлі було не дуже-то приємно. Добре хоч чоботи досить високі. Келен їхала на Нікові, величезному бойовому жеребці, подарованому їй галеанськими солдатами. Нік був її старим, випробуваним другом.
Кара з Бердін теж відчували себе незатишно, але Келен знала, що вони просто бояться їхати туди, де є магія. Обидві Морд-Сіт вже бували в замку Чарівника і аж ніяк не горіли бажанням туди вертатися. Ще в стайні вони намагалися відрадити Келен від цієї затії. Келен нагадала їм про чуму.