Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Слід зазначити, що стягуючи данину (платежі) зі своєї жертви, Путін нічого нового не придумав. Таку ж схему використовував Сталін принаймні двічі. Перший раз — в Іспанії, коли радянський уряд вивіз з Іспанії іспанський золотий запас, й так ніколи його Іспанії не повернув. При цьому заявивши, що золото конфісковано в рахунок видатків СРСР на іспанську громадянську війну, зокрема — на постачання озброєння республіканському уряду Іспанії. Другий раз Сталін змусив жертву оплатити окупацію, коли Червона армія у 1940 році увійшла до Бессарабії та Північної Буковини. Після окупації Бессарабії Румунією у 1918 році радянський уряд заарештував румунський золотий запас, що зберігався в Росії. 92 тонни золота, вивезені Румунією до Росію на зберігання у 1916–1917 роки. У 1940 році Бессарабію (з Північною Буковиною на додачу) окупувала Червона армія й приєднала до СРСР в рамках спільних домовленостей Сталіна — Гітлера. Але золотий запас Румунії Сталін повернути відмовився, заявивши, що, він конфіскований як плата за експлуатацію ресурсів Бессарабії у період 1918–1940 років.
Чи буде Третя світова?
Розуміння того, що Росія провокує Третю світову війну, поступово починає доходити до всіх. 7 березня 2014 року Андрій Ілларіонов у статті «Мюнхенська змова–2014» написав: «Третя світова сьогодні вночі стала неминучою». 25 квітня про це ж говорив новий прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Німецький журнал «Шпігель» оформив обкладинку барвистим гаслом «Війна в Європі» (щоправда, зі знаком питання). Хілларі Клінтон і принц Чарльз першими із всесвітньо відомих лідерів порівняли Путіна з Гітлером. Після них Путіна з Гітлером не порівнював лише лінивий.
Керівники США та Європи, звичайно ж, про Третю світову не можуть згадувати (всі біржі обваляться), однак і вони з досвіду 1938–1939 рр., знають, що від звитяжних бліцкригів агресора до затяжної війни проти агресора — дистанція коротка, рік-два мінімум. Здоровий глузд підказує, що протистояти російській агресії треба негайно, на території України, маючи союзником Україну, а не після захоплення України Росією, коли Росія підімне під себе й весь військово-промисловий комплекс Східної України (заради якого зараз Росія й б’ється, прикриваючись захистом етнічних росіян).
Протистояти агресії Росії в Україні простіше ще й тому, що Україна не член НАТО й нема необхідності формально оголошувати Росії війну. Звичайно, з військової точки зору краще було б нанести превентивний удар по зосередженим вздовж українського кордону російським силах (військам реального супротивника), але для цього потрібно бути ізраїльтянами, а не українцями.
Зрозуміло, НАТО не може допомагати Україні у військовому відношенні, коли самі українці не протистоять агресії зі зброєю у руках. Проте Україна не має поки що достатньо боєздатної армії, не має надійних командирів та жорсткого політичного керівництва. Вибори нового президента — Петра Порошенка — принципово нічого не змінили, тільки трохи заспокоїли ситуацію. Тепер час працює на Україну. Для України це плюс. Однак прогноз про нестримні апетити Путіна базується, на жаль, не на мареннях теоретиків, а виключно на здоровому глузді. Для України це — мінус.
Відкрита агресія Росії на сході України багато в чому стала результатом здачі Криму без бою. Якби Україна відстоювала Крим зі зброєю у руках, Крим все одно відійшов би до Росії (занадто нерівні сили), проте «повстання» у Східній Україні не розпочалось би з такою легкістю та швидкістю. Як Фінляндія у 1940-му, Грузія у 2008-му, Україна втратила б частину території, але зберегла б незалежність та мир на материковій частині.
Переділ територій у XXI столітті може здаватись абсурдом, оскільки це давно забута стара геополітична практика. До 1945 року в Європі постійно краяли кордони. Дуже важливо уточнити, що вони не краялись в сенсі об'єднань чи розколів держав, а відчужувались агресивними сусідами. Зайве зараз наводити численні приклади. Але й у 1918 році, й у 1938-1945-х карта Європи змінювалась тотально та неодноразово. З 1946 по 1991 роки, однак, переділів кордонів між державами Європи зовсім не спостерігалось. Й навіть після 1991 року, аж до березня 2014-го, ми були свідками утворення нових європейських та азіатських держав, але жодного разу не ставали свідками анексій. Саме з цієї причини канцлер Німеччини Меркель сказала про Путіна, після кримської анексії, що той живе в іншому світі. Малось на увазі не те, що Путін божевільний, а те, що світ, в який Путін намагається повернути Європу, відійшов до історії у 1945 році, тобто 70 років тому.