Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

— Ні, — промовив він. — Не треба.

Голос його звучав безбарвно, безвільно, депресивно. Коли він потягнув Джейка вбік, хлопець, здавалося, рушив, як в уповільненій зйомці чи під водою. Кімната тепер наповнилася якимсь хворобливим жовтим світлом, яке, бува, заливає пейзаж перед страшною бурею. Коли Каллаген сам укляк перед відчиненим сейфом (йому здалося, на коліна він опускався цілу хвилину), то почув голос Чорної Тринадцятки, тепер ще гучніший, ніж до того. Голос наказував йому вбити хлопчика, перерізати йому горло і напоїти кулю освіжаючою живою кров’ю. Відтак і самому Каллагену буде дозволено вистрибнути з вікна готелю.

«І всю дорогу вниз до Сорок шостої вулиці ти славитимеш мене», — запевняла його Чорна Тринадцятка абсолютно ясним, тверезим голосом.

— Роби вже, — зітхнув Джейк. — Ой, та роби вже, що сказано, чорт з ним.

— Ейк! — гавкнув Юк від дверей. — Ейк!

Обидва не звернули на нього уваги.

Потягнувшись до торби, Каллаген раптом згадав свою останню зустріч із Барлоу, королем вампірів, — Типом № 1, кажучи внутрішньою мовою Каллагена, — котрий прибув до містечка Салемз-Лот. Пригадав, як він зіткнувся з ним у будинку Марка Петрі, як батьки Марка лежали мертві на підлозі біля ніг вампіра, з розтрощеними черепами, а їхні жах які раціональні мозки перетворилися на желе.

— Коли падатимеш униз, я дозволю тобі шепотіти ім’я мого Короля, — шепотіла Чорна Тринадцятка. — Багряного Короля.

Каллаген дивився, як його руки хапаються за торбу — хтозна, що там було раніше, а зараз на ній був напис «ТІЛЬКИ СТРАЙКИ НА ДОРІЖКАХ СЕРЕДИННОГО СВІТУ» — і йому спливла згадка про те, як спершу був засяяв його хрест якимсь неземним світлом, що відігнало Барлоу, а потім знову почав темнішати.

— Відчиняй! — нетерпляче вигукнув Джейк. — Відчиняй, я хочу її побачити!

Юк гавкав тепер уже безперервно. Далі по коридору хтось крикнув: «Та вгамуйте нарешті вже того собаку!» — і теж був проігнорований.

Каллаген обережно витяг з торби скриньку з дерева привидів — скриньку, що блаженно й тихо довгий час простояла за кафедрою його церкви у Кальї Брин Стерджис. Тепер він її відкриє. Тепер він споглядатиме Чорну Тринадцятку у всій її розкішній величі. А потім помре. Вдячний.