Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
— Сіла, — промурмотів Каллаген. — Правду ти кажеш, дякуємо тобі.
— Це квітка, — сказав Гарріген. — Одного разу я пішов туди подивитися. У холі, скажіть же хтось алілуя, я кажу там, у холі, між вуличними дверми й ліфтами, тими, що возять на верхні поверхи, де бозна-скільки доларів крутиться, є крихітний садочок, він освітлюється сонцем крізь високі вікна, той садочок оточено оксамитовими шнурами, і табличка є там ДАРУНОК КОРПОРАЦІЇ «ТЕТ» НА ЧЕСТЬ РОДИНИ ПРОМІНЬ ТА В ПАМ’ЯТЬ ПРО ҐІЛЕАД.
— Справді? — радісна усмішка освітила лице Джейка. — Саме так, як ти розказуєш, сей Гарріген?
— Хлопче, щоб мені вмерти, якщо я брешу, Боог-Бомба! А посеред усіх там квітів росте одна-єдина дика троянда, та така гарна, що я, як її побачив, заридав, як оті, що ридали біля вод Вавилонських, великої ріки, що тече повз Сіон. І люди, що заходили й виходили звідти, з їхніми кейсами, набитими прибутками Сатани, багацько з них плакали теж. Плакали і йшли собі далі у своїх клятих бізнесових справах, ніби вони так нічого й не розуміють.
— Вони розуміють, — м’яко сказав Джейк. — Знаєте, що я думаю, містере Гарріген? Я думаю, що троянда стала їхньою сердечною таїною і, якщо будь-хто загрожуватиме їй, більшість із тих людей, щоб її захистити, будуть битися. Може, й на смерть. — Він поглянув на Каллагена. — Отче, нам треба йти.
— Так.
— Непогана ідея, — погодився Гарріген. — Бо, якщо очі мене не обманюють, сюди суне офіцер Бензик і краще б вам уже десь зникнути, перш він добереться. Я радий, синку, що твій кудлатий приятель залишився неушкодженим.
— Дякую, містере Гарріген.
— Славімо Бога, а з нього ж така сама собака, як і з мене, еге ж?
— Так, сер, — широко усміхнувся Джейк.
— Стережіться тієї жінки, хлопці. Вона вклала свою думку мені до голови. Я називаю це відьмацтвом. І вона була вдвох.
— Атож, двійнята, або, як то кажуть, твім, — промовив Каллаген і (сам не усвідомлюючи, що збирається робити, поки того не зробив) широко перехрестив проповідника.
— Дякую тобі за благословення, хоч би й язичницьке воно було, — явно розчулився Ерл Гарріген. А тоді повернувся в той бік, звідки наближався патрульний Нью-Йоркського поліційного департаменту, і бадьоро вигукнув:
— Офіцере Бензик! Приємно вас бачити, а що то у вас, чи, бува, не джем на комірі, славімо Бога!
І поки офіцер Бензик роздивлявся свій формений комір, шукаючи на ньому сліди джему, Джейк із Каллагеном накивали п’ятами.
П'ЯТЬ
— Ого-го, — стиха видихнув Джейк, коли вони наблизилися до яскраво освітленого готельного ганку. З білого «лімузина», удвічі більшого за будь-який із бачених у житті Джейком (а він їх бачив чимало, якось батько навіть узяв його з собою на вручення «Еммі»[118]), вилазили регочучі чоловіки у смокінгах і жінки у вечірніх сукнях. Здавалося, вони йдуть безперервним потоком.
— Таки справді, — погодився Каллаген. — Нас із тобою принесло, як ото з чортових зубів та під мідні труби, еге ж?
— Нам тут узагалі не місце. Цю роботу мусили робити Роланд з Едді. Планувалося, що ми займемося пошуками Кельвіна Тауера.
— Очевидно, щось уважало інакше.
— Краще б те щось двічі помислило, — похмуро проказав Джейк. — Хлопець і священик з одним револьвером на двох? Курям на сміх. Хіба є в нас шанси, якщо в Діксі-Піґ сидить і чекає на свій вихідний день кодло вампірів і підлого люду?
Каллаген промовчав на це, хоча його лякала сама думка про перспективу рятування Сюзанни з Діксі-Піґ.
— Що то за казання ти проголошував про Ґана?
Джейк похитав головою.
— Сам не знаю, та й майже не пам’ятаю, що я там наказав. Гадаю, отче, це мені передалося через доторк. І знаєш звідки?
— Від Мії?
Хлопець кивнув. Юк дріботів позаду майже впритул, ледь не торкаючись своїм довгим писком Джейкових литок.
— Я також ще дещо отримав. Я знову бачив того негра у тюремній камері. Там грало радіо, воно йому розповідало, що померли отакі-то люди: Кеннеді, Мерілін Монро, Джордж Гаррісон, Пітер Селлерс, Іцхак Рабин[119] — хтозна, хто він такий. Гадаю, це, либонь, та в’язниця в Оксфорді у штаті Міссісіпі, де якийсь час тримали Одетту Голмс.
— Але ж ти бачив чоловіка. Не Сюзанну, а чоловіка.
— Так, з вусами щіточкою, у смішних маленьких окулярах у позолоченій оправі, схожого на чарівника з дитячої казки.
Вони зупинилися на межі яскравого світлового кола перед входом до готелю.
118
«Еммі» — заснована 1949 р. щорічна премія за творчі й технічні досягнення у виробництві телепрограм; телевізійний аналог кінопремії «Оскар».
119
Джордж Гаррісон (1943–2001) — соло-гітарист гурту «Бітлз»; Пітер Селлерс (1925–1980) — англійський актор-комік; Іцхак Рабин (1922–1995) — прем’єр-міністр Ізраїлю.