Німа смерть

— Щ ж, гаразд, — сказав він. — Якщо не віддавати тварину до притулку, я візьму її до себе... доки не знайдеться її власниця.

По обличчю Еріки Фосс промайнула усмішка.

— Але, — вів далі Рат, — витрати на корм я стягну з Вільної держави Пруссії. І ви, фройляйн Фосс, особисто переконаєтесь, що Пруссія акуратно платитиме.

— Дуже охоче, пане комісаре.

Еріка Фосс зникла за дверима і залишила двох офіцерів наодинці. Ланґе сів за стіл Ґрефа.

— Отже, ви собі надибали собаку... — сказав він.

— Ви, щонайменше, двадцять сьомий, хто мені це каже сьогодні.

— Я тільки сподіваюся, що ви братимете тварину щодня з собою на роботу.

— А я сподіваюся, що її власниця знайдеться бодай у понеділок.

— Але ж ви самі в це не вірите?

Рат відповів не відразу.

— Ні, — нарешті, похитав він головою. — Якщо судити з вигляду квартири, то навряд.

— Саме таку оцінку я передав Бьому. До речі, він страшенно засмучений тим, що ви не брали участь у цій розмові.

— А як ви йому пояснили?

— Ну, що ви, звісно, зайняті роботою.

— Якого штибу роботою?

— Перевіряєте оточення Фастре, розпитуєте, хто і де востаннє її бачив. Як зазвичай.

— Саме це ми зараз робитимемо. Я вже мав розмову з її продюсером — не дуже продуктивну. Але у нас є цілий список імен, які відділ розшуку зниклих осіб уже склав сьогодні вранці. Люди, які мали якісь контакти з Фастре тут, у столиці, або були якось зв’язані з нею. І ми послідовно їх перевіримо: коли і де вони востаннє бачили пані Фастре. Звичайні запитання.

— Я боюся, з нею щось сталося.

— Я теж так думаю, Ланґе, але це не врятує нас від неприємної рутинної роботи. Бьом бачить тут який-небудь зв’язок зі справою Франк?

— Ні, — похитав головою Ланґе. — Принаймні він сподівається, що такого немає. Він побоюється, якщо преса отримає більше матеріалу на підтвердження своєї історії про серійного вбивцю, у Берліні спалахне істерія, гірша, ніж у Дюссельдорфі.

— Якщо люди хочуть впадати в істерику, вони впадають в істерику. Навіть Ґеннат не міг нічого з цим вдіяти.

— Старший комісар Бьом укотре сказав мені, що ми маємо бути максимально стриманими у спілкуванні з пресою. За жодну ціну нічого не виносити на люди.

— Простіше сказати, ніж зробити. Це залежить не тільки від нас, і Бьом це має знати. Що він думає про нашу пропозицію обшукати всі порожні кінотеатри міста?

— Нічого. Занадто дорого, а також передчасно: тільки людей марно лякати, каже він. Ми не повинні перевіряти будь-які можливі зв’язки зі справою Франк, навпаки, ми маємо якнайшвидше знайти докази того, що існують дуже раціональні, зрозумілі пояснення для зникнення Фастре.

Рат неохоче похитав головою.

— Мій любий Ланґе, — сказав він, — на жаль, я не почув останньої твоєї фрази. Перш ніж ми переглянемо наш список, я зателефоную до відділу розшуку зниклих — вони мають перш за все з’ясувати, які кінотеатри зараз не працюють. Після цього оглянути їх зможуть своїми силами відповідні місцеві відділки поліції. Не так це дорого чи складно? А якщо преса про це не дізнається, ніхто марно й не налякається.