Німа смерть
- Автор: Кучер Фолькер
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9248-9
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Німа смерть». Краткое содержание книги:
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він — той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок — і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
Рат мовчки слухав. Тоді запитав:
— Що, наприклад? Мотив нібито самогубства?
— Ясно, як божий день: вбивця не може більше витримати тягар своєї провини. А з іншого боку, його розшукують, поліція дихає йому у потилицю.
— От тільки Кремпін не був убивцею. І не був самогубцем. Хтось зіштовхнув його з Радіовежі. Напевне, хтось, кого він добре знав. Імовірно, вбивця Бетті Вінтер.
— Та звісно ж. Я геть забув, що ти вважаєш Кремпіна не винним. Тоді ми, мабуть, просто маємо знайти таємничого незнайомця.
— Що за незнайомець?
— Деякі свідки згадують чоловіка, який, за їхніми словами, одним із перших опинився біля тіла, а потім безслідно зник.
— Не кожен випадковий спостерігач стане чекати на приїзд поліції.
— Згода. Але є дивна обставина. Той чоловік піднявся на Радіовежу, перше ніж здриснути.
— Може, він щось забув у ресторані...
Ґреф похитав головою.
— Ні, коли ліфтер і решта пасажирів ліфта вибігли надвір, той чоловік сам піднявся ліфтом до оглядового майданчика. А назад спустився пішки. Ліфтерові довелося пройти весь шлях по сходах, щоб повернути свій ліфт — кабіна застрягла нагорі, бо той чоловік залишив двері відчиненими. Ліфтер його кляв на всю губу.
— Бьом вважає, це дуже підозріло? Коли хтось катається ліфтом?
Ґреф знизав плечима.
— Я не знаю. У будь-якому разі, він викликав художника, щоб скласти портрет.
Коли Рат повернувся до свого кабінету, Ланґе з доповіді ще не з’явився. Натомість Еріка Фосс чекала на нього з щойно викупаним собакою, який несамовито заметляв хвостом, щойно Рат відчинив двері.
— Комісаре, він вас уже упізнає, — у захваті вигукнула секретарка. — Думаю, він вас полюбив.
— Я вмію поводитися з собаками, — сказав Рат, — це одна з моїх неоціненних переваг. — Він схилився до песика і дозволив, щоб той облизав йому руку. — Але він також охоче пішов з вами. Що сказали кінологи?
— Вони були не в захваті. Але я не відступала.
— І що?
— Вони пришлють когось, щоб забрати його у нас.
— Це добре. Ланґе ще не повертався від Бьома?
Вона похитала головою.
— А чути щось про до забезпечення цілості слідів?
Знову похитала головою.
— Ви отримали адресу продюсера зниклої актриси?
Еріка Фосс кивнула і подала йому аркуш паперу.
— У мене тут цілий список.
Рат переглянув список. Кілька імен з адресами і номерами телефонів. Дуже добре.
— Зателефонуйте, будь ласка, в усі лікарні міста, з’ясуйте, чи в одній з них не була впродовж кількох останніх днів шпиталізована жінка, схожа на Жанет Фастре.
Секретар зняла слухавку, а Рат пішов із приймальні до свого кабінету. Пес пішов за ним, сів на задні лапи і з цікавістю подивився на свого нового друга.
— Е ні, хлопче, — сказав Рат, — якщо ти сподіваєшся, що я бавитимуся з тобою чи поведу гуляти, змушений тебе розчарувати. Ось, чекай, прийде експерт-кінолог, він тобі все це забезпечить.
У відповідь собака висолопив язика і захекав. Схоже, він усміхався.
Рат підійшов до свого столу підніс слухавку.
— «Бероліна Фільмпродукцьйон», що я можу для вас зробити? — відповів жіночий голос.
— Рат, кримінальна поліція. Ви можете запросити до телефону свого начальника.
— Я можу переключити дзвінок.
— Нехай так.
— Вам пощастило, що він зараз у своєму кабінеті. Гер Ґрюнвальд дуже заклопотана людина.
Почулося клацання, і незабаром відповів чоловік, з тону якого можна було зрозуміти, що у нього обмаль часу.
— Сьогодні вранці ви повідомили про зникнення актриси Жанет Фастре? — уточнив Рат.
— Саме так, — підтвердив Ґрюнвальд. — Ви ще нічого не з’ясували?
— Не так багато, за винятком того, що вона не була у своїй квартирі кілька днів. І схоже, вона не планувала перебувати деінде стільки часу.
— З нею щось трапилося?
— Складно сказати. Ми перевіряємо лікарні.
Собака тим часом нудився. Він роззирнувся по кабінету, помітив кошик для сміття, понюхав його і встромив у нього лапу.
— Лапки геть! — гримнув на Рат, і собака злякано здригнувся.
— Перепрошую? — не зрозумів Ґрюнвальд.
— Вибачте, це я не вам, — пояснив Рат. — У мене в кабінеті собака. Ми знайшли його у квартирі. У пані Фастре є собака?
— Так. Породи був’є. Звати її Кірі.
— Кумедне ім’я.
— Це з французької, від «ля пті, кі рі» — «мала, що сміється». Жанет її з Бельгії привезла. Ми змушені були заборонити їй брати собачку на зйомки. Бо мала дзявкала, не вгаваючи. На зйомках звукового кіно це неприйнятно. Раніше ми могли закривати очі на такі речі. — Він коротко засміявся. — Навряд чи щось іще у світі буває таким гамірним, як зйомки німих фільмів.